Формулювання проблеми. На вчителя фізики сьогодні покладається значна кількість завдань, які спрямовані не лише на формування адекватної природничої картини світу в учнів, а й серед іншого на управління професійним самовизначенням учнів у суспільстві. При цьому вчитель фізики має бути обізнаним у сучасних підходах до навчання, постійно розвивати систему власних знань про фізичні процеси, бачити міжпредметні зв’язки фізики з іншими науковими й виробничими галузями, усвідомлювати важливість профорієнтаційної роботи та потребу урізноманітнення профорієнтаційних заходів для управління професійним самовизначенням молоді.
Матеріали і методи. Теоретичні та емпіричні методи: системний аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури, педагогічне спостереження, термінологічний аналіз для визначення сутності ключових дефініцій дослідження; структурно-логічний аналіз для визначення структури готовності вчителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів у післядипломній освіті.
Результати. У готовності учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів виокремлюють мотиваційний (ціннісні настанови й прагнення вчителя фізики до управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики), гносеологічний (спеціалізовані знання про методики професійного самовизначення учнів), праксеологічний (професійні вміння, які допомагають застосовувати спеціалізовані знання про методики професійного самовизначення учнів та правильно вибудовувати процес управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики) та рефлексивно-особистісний (здатність здійснювати оцінку та рефлексувати щодо управління професійним самовизначенням учнів) компоненти.
Висновки. Поняття «готовність учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів» має розглядатися як інтегративна якість особистості, яка є сукупністю ціннісних настанов і прагнень сприяти професійному самовизначенню учнів у процесі навчання фізики, знань про методики професійного самовизначення учнів, умінь здійснювати управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики та навичок рефлексії щодо такого виду діяльності. Подане тлумачення демонструє нетривіальність поняття та дозволяє схарактеризувати структуру готовності учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів.

Formulation of the problem. Physics teachers today are entrusted with a significant number of tasks aimed not only at forming an adequate natural picture of the world in students, but also, among other things, to manage the professional self-determination of students in society. The physics teacher should be familiar with modern approaches to learning, constantly develop their own knowledge of physical processes, see the interdisciplinary links of physics with other scientific fields, realize the importance of career guidance and the need to diversify career guidance activities for young people.
Materials and methods. Systematic analysis of scientific, psychological and pedagogical, methodological literature, pedagogical observation, terminological analysis to determine the essence of key definitions of research; structural and logical analysis to determine the structure of readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students in postgraduate education.
Results. In the readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students distinguish motivational (values ​​and aspirations of physics teachers to manage professional self-determination of students in the process of teaching physics), epistemological (specialized knowledge of methods of professional self-determination of students), praxeological (professional skills that help apply specialized knowledge). on methods of professional self-determination of students and to build the process of managing professional self-determination of students in the process of teaching physics) and reflexive-personal (ability to assess and reflect on the management of professional self-determination of students) components.
Conclusions. The concept of "readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students" should be considered as an integrative quality of personality, which is a set of values ​​and aspirations to promote professional self-determination of students in teaching physics, knowledge of methods of professional self-determination of students, skills to manage professional self-determination physics and reflection skills on this type of activity. The given interpretation demonstrates the non-triviality of the concept and allows to characterize the structure of readiness of physics teachers to manage students' professional self-determination.

Формулювання проблеми. Простого опанування інноваційних видів рухової активності недостатньо для фахівця галузі ФКіС, професійна діяльність якого пов’язана, серед іншого, з популяризацією здорового способу життя, а також наданням населенню оздоровчих спортивних послуг. Тому важливим серед результатів їхньої професійної підготовки передбачити готовність до використання інноваційних видів рухової активності, що означає не лише самостійне виконання таких рухів, а й здатність навчити їх виконувати, прагнення бути обізнаним серед течій та технік виконання рухів, мати навички рефлексії по відношенню до їх поширення та використання для різних верств населення. Зазначене підтверджує нетривіальність структури такого виду готовності, а тому важливість розбудови організаційно-педагогічної системи її формування.
Матеріали і методи. Системний аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури; педагогічне спостереження.
Результати. У межах проведеного дослідження поняття «готовність майбутніх фахівців ФКіС до використання інноваційних видів рухової активності у професійній діяльності» розуміємо як складне особистісне утворення, яке інтегрує умотивованість опановувати й використовувати інноваційні види рухової активності у професійній діяльності фахівця ФКіС, спеціалізовані знання про інновації в галузі ФКіС загалом та інноваційні види рухової активності, уміння (рухові та методичні) їх демонструвати та навчати покроково виконувати інших, а також прагнення до саморозвитку й рефлексії щодо їх здійснення\ використання\ пропагування у власній професійній діяльності.
Висновки. Результатом підготовки майбутніх фахівців ФКіС до використання інноваційних видів рухової активності у професійній діяльності має виступати нова категорія в галузі професійної освіти «готовність майбутніх фахівців ФКіС до використання інноваційних видів рухової активності у професійній діяльності». Освітній процес професійної підготовки фахівців є складним і багатогранним, про що свідчать різні чинники впливу, необхідність їх поєднання, своєрідність механізмів розв’язання актуальних навчальних, виховних і культурологічних завдань. Тому дотримання запропонованої структури готовності вважаємо необхідним для оптимального функціонування освітньої системи, ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців до використання інновацій у професійній діяльності.

Formulation of the problem. Simply mastering innovative types of physical activity is not enough for a specialist in the field of FC&S, whose professional activity is connected, among other things, with the promotion of a healthy lifestyle, as well as the provision of health sports services to the population. Therefore, it is important among the results of their training to provide readiness to use innovative types of motor activity, which means not only independent performance of such movements, but also the ability to teach them to perform, the desire to be aware of currents and techniques of movement, to have reflection skills. and use for different segments of the population. This confirms the non-triviality of the structure of this type of readiness, and therefore the importance of building an organizational and pedagogical system of its formation.
Materials and methods. System analysis of scientific, psychological and pedagogical, methodical literature; pedagogical observation.
Results. As part of the study, the concept of "readiness of future FC&S specialists to use innovative types of motor activity in professional activities" is understood as a complex personal education that integrates motivation to master and use innovative motor activities in the professional activities of FC&S specialists, specialized knowledge of innovation in FC&S in general and innovative types of motor activity, the ability (motor and methodical) to demonstrate them and teach others to perform step by step, as well as the desire for self-development and reflection on their implementation / use / promotion in their own professional activities.
Conclusions. The result of training future FC&S specialists to use innovative types of motor activity in professional activities should be a new category in the field of vocational education "readiness of future FC&S specialists to use innovative types of motor activity in professional activities." The educational process of professional training is complex and multifaceted, as evidenced by various factors of influence, the need to combine them, the uniqueness of the mechanisms for solving current educational, educational and cultural problems. Therefore, compliance with the proposed structure of readiness is necessary for the optimal functioning of the educational system, effective training of future professionals to use innovations in professional activities.

Предметом дослідження виступає аналіз наукових праць вітчизняних педагогів, які у 50 – 80-х роках ХХ ст. присвятили свою увагу вирішенню проблеми дитячої злочинності. Стаття досить вдало репрезентує здобутий теоретичний досвід таких діячів освіти, як Г. Ващенко, Л. Голубєва, Г. Міньковський, В. Сухомлинський, А. Тузов. Аналіз наукових праць показав підвищений інтерес науковців до вивчення особистості неповнолітнього, причин скоєння правопорушень, пошуку комплексного засобу й підходу до вирішення проблеми дитячої злочинності.
Формулювання проблеми. Подолання такої проблеми, як правопорушення серед неповнолітніх, вимагає від сучасних педагогів-науковців та освітян-практиків звернутися до надбань вітчизняної системи соціального виховання минулих років. Особливої уваги до себе привертає розвиток вітчизняної системи освіти 50 – 80 рр. ХХ ст. В цей час в Україні були розроблені основні педагогічні положення, які стали підґрунтям для подальшого розвитку соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми правопорушниками.
Матеріали і методи. Методологія дослідження містить методологічні підходи та групу загальнонаукових методів. Комплекс методологічних підходів включає історико-логічний, культурологічний, парадигмальний підходи. До групи загальнонаукових методів увійшли методи теоретичного аналізу, синтезу, абстрагування та конкретизації.
Результати. Історична розвідка засвідчила, що основою виховання у 50 – 80-х рр. ХХ ст. була народна педагогіка. Її цінність являли собою такі показники як добро, совість, честь, обов’язок, гідність. Було запроваджено сімейне виховання, статеве виховання, виховання моралі, агітаційно-правова робота із неповнолітніми у школі, у спеціалізованій установі та інших пенітенціарних закладах. Пріоритет надавався індивідуальному підходу до кожної дитини. А головним принципом став принцип гуманного ставлення до неповнолітнього правопорушника.
Висновки. Впродовж 50 – 80 рр. ХХ ст. виховання дитини розглядалося у контексті різноманітних видів її діяльності: інтелектуальної, трудової, моральної, естетичної, фізичної. Прерогатива соціально-педагогічної роботи віддавалась дослідженню рівня розумової активності, емоційного стану та моральному розвитку дитини.

Abstract. The subject of research is the analysis of scientific works of domestic teachers, who devoted his attention to solving the problem of juvenile crime during 50 – 80 years of XX century. The article well represents the theoretical experience of such educators as G. Vashchenko, L. Golubeva, G. Minkovsky, V. Sukhomlinsky, A. Tuzov. The analysis of scientific works showed the increased interest of scientists to the study of the person of a minor, the reasons for committing offenses, search tools and comprehensive approach to addressing the problem of juvenile crime.
Formulation of the problem. Overcoming such a problem as juvenile delinquency requires contemporary educators and practitioners to turn to the heritage of the national social education system of yesteryear. Particular attention is drawn to the development of the national education system during the 50 – 80 years of XX century of the twentieth century. At this time, basic pedagogical provisions were developed in Ukraine, which became the basis for the further development of social and pedagogical work with juvenile offenders.
Materials and methods. The methodology for the study of the question posed contains methodological approaches and a group of general scientific methods. The complex of methodological approaches contains historical, logical, cultural, paradigmatic approaches. The group of general scientific methods includes methods of theoretical analysis, synthesis, abstraction and concretization.
Results. The basis of education was the people's pedagogy, the value was represented by such indicators as kindness, conscience, honor, duty, dignity. It was introduced family education, sex education, moral education, advocacy and legal work with minors in school, in a specialized institution and other penal institutions. The priority was given to the individual approach to each child. The main principle was the principle of humane treatment of juvenile offenders.
Conclusions. During 50 – 80 years of XX century the child education was considered in the context of the variety of activities: intellectual, labor, moral, aesthetic, physical. The prerogative of social and pedagogical work is given to the study of the level of mental activity, emotional and moral development of the child.

Постановка проблеми. Функціональна асиметрія півкуль мозку викликає значний інтерес у науковців різних напрямів, зокрема, у галузях нейрофізіології, фізіології вищої нервової діяльності, психофізіології, психології, педагогіки, неврології тощо. Це зумовлено інтересом до впливу функціональної асиметрії мозку на когнітивні та емоційно-вольові процеси, навчання і професійну спрямованість особистості. Одним із напрямів, де найбільше простежується функціональна асиметрія мозку, є навчальна та професійна діяльність людини.
Мета статті: описати сутність функціональної асиметрії мозку та обґрунтувати важливість її застосування в освітньому процесі.
Матеріали і методи: використано теоретичні методи дослідження – аналіз наукових і науково-педагогічних джерел, термінологічний та структурно-логічний аналіз понять.
Результати. Функціональна асиметрія мозку людини являє собою складну властивість мозку, яка характеризує зв’язок між правою та лівою півкулями мозку людини. У поданні інформації під час вивчення предметів, особливо тих, що пов’язані з розрахунками, формулами, перевага надається логічній, раціональній інформації, за яку відповідає ліва півкуля мозку людини. Ліва півкуля спеціалізована на оперуванні словами, умовними знаками і символами, відповідає за письмо, рахунок, здатність до аналізу, абстрактне, концептуальне мислення. Домінування лівої півкулі визначає схильність до абстрагування і узагальнення, словесно-логічного характеру пізнавальних процесів.
Висновки. Описані особливості півкуль головного мозку людини дають підставу актуалізувати використання їх функціональної асиметрії в системі освіти, оскільки традиційне навчання в школі більшою мірою орієнтоване й розвиває знаково-символьне мислення учнів і майже не розвиває наочно-образне мислення. Аналіз професійної діяльності вчителів основ здоров’я показав, що сьогодні в навчанні учнів не приділяється належна увага їхнім індивідуальним психічним особливостям, що у свою чергу негативно впливає на результати навчання. Водночас встановлено, що освітній процес, який побудований із застосуванням функціональної асиметрії мозку людини, допомагає не лише уникнути захворювань, пов’язаних з перевтомою та стресовими станами учнів. Урахування особливостей півкуль мозку учнів і тих фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі під час учіння, може позитивно вплинути на результати навчання учнів.

Formulation of the problem. Functional asymmetry of the cerebral hemispheres is in the focus of scientists in various fields, in particular, in the fields of neurophysiology, physiology of higher nervous activity, psychophysiology, psychology, pedagogy, neurology etc. This is due to the interest in the influence of the brain functional asymmetry on cognitive, emotional and volitional processes, learning and professional orientation of the individual. One of the areas where the brain functional asymmetry is the most noticeable is educational and professional activity of a person.
The purpose of the article: to describe the essence of the brain functional asymmetry and justify the importance of its application in the educational process.
Materials and methods: theoretical research methods as analysis of scientific and pedagogical findings, terminological, structural and logical analysis of concepts are used.
Results. The human brain functional asymmetry is a complex property of the brain that characterizes the relationship between the right and left hemispheres of the human brain. In the presentation of information in the study of subjects, especially those related to calculations, formulas, preference is given to logical, rational information, for which the left hemisphere of the human brain is responsible. The left hemisphere specializes in the operation of words and symbols. It is responsible for writing, arithmetic, the ability to analyze, abstract, conceptual thinking. The dominance of the left hemisphere determines the tendency to abstraction and generalization, the verbal and logical nature of cognitive processes.
Conclusions. The described features of the hemispheres of the human brain give grounds to actualize the use of their functional asymmetry in the education system, because traditional schooling is more oriented and develops sign-symbolic thinking of students and almost does not develop visual thinking. An analysis of the basic health teachers’ professional activities has shown that today in the teaching of students is not given due attention to their individual mental characteristics, which in turn negatively affects learning outcomes. At the same time, it is established that the educational process, which is built using the human brain functional asymmetry, helps not only to avoid diseases associated with fatigue and stress in students. Taking into account the features of the students’ brain hemispheres and the physiological processes that occur in the body during learning, can positively affect the students’ learning achievements.

Формування проблеми. Формування здорового стилю життя у межах педагогічних технологій, спрямованих на збереження здоров'я – є важливою складовою роботи вищої школи. Здоров'я і навчання взаємопов'язані і взаємообумовлені: чим вище рівень здоров'я студента, тим продуктивніше навчання. Не дивлячись на очевидність вищесказаного, педагогічний процес в більшості освітніх установах є досить-таки здоров’явитратним. Це актуалізує проблему збереження і зміцнення здоров’я студентської молоді під час здобуття вищої освіти. Відповідно, потребує створення психолого-педагогічних умов, які будуть сприяти формуванню здорового стилю життя молоді.
Матеріали і методи. Для розв’язання поставленої проблеми було використано теоретичні методи дослідження: аналіз психологічної та педагогічної наукової літератури та узагальнення результатів наукового пошуку для визначення стану розробленості даної проблеми.
Результати. Здоровий стиль життя молоді – це індивідуальна властивість, результат духовного і фізичного зростання, система здорових проявів, що сприяє гармонізації і самоактуальзації особистості в процесі освітньої діяльності. Психолого-педагогічна складова формування здорового стилю життя молоді, полягає у забезпеченні освітньо-виховними засобами  розвитку та вдосконалення особистості, а також засвоєння і відтворення у індивідуальній життєдіяльності зразків здорового способу життя.
Висновки. З огляду на потребу суспільства у здоровій та конкурентоспроможній особистості, процес навчання здоровому стилю життя повинен мати психологічну основу і ґрунтуватися на особистісно-орієнтованому підході, у центрі уваги якого має бути особистість студента. Викладач у межах такого підходу визначає мету заняття, організує його, направляє та корегує весь навчальний процес, спираючись на інтереси студентів, рівень їх знань, вмінь, мотиви, здібності та індивідуально-психологічні характеристики. Організація у такий спосіб педагогічного процесу дозволяє сформувати успішну, цілеспрямовану, активну та здорову особистість, яка б дійсно була конкурентоспроможною на сучасному ринку праці.

Formation of the problem. Forming a healthy lifestyle within the framework of pedagogical technologies aimed at preservation of health is an important component of higher school. Health and learning are interconnected and interdependent: the higher the student's level of health is, the more productive the learning is. Despite the obviousness of the foregoing, the pedagogical process in most educational institutions is quite health-consuming. This actualizes the problem of preservation and promotion of health of young students in higher education. Accordingly, it requires the creation of psychological and pedagogical conditions that will contribute to the formation of healthy lifestyles of young people.
Materials and methods. In order to solve this problem, theoretical research methods have been used: analysis of psychological and pedagogical scientific literature and generalization of scientific search results to determine the state of elaboration of this problem.
Results. A healthy lifestyle of young people is an individual property, the result of spiritual and physical growth, a system of healthy manifestations that promotes the harmonization and self-actualization of the individual in the process of educational activity. Psychological and pedagogical component of forming a healthy lifestyle of young people is to provide educational means of development and improvement of personality, as well as assimilation and reproduction of samples of a healthy lifestyle in the individual life.
Conclusions. Given society's need for a healthy and competitive personality, the process of learning a healthy lifestyle should have a psychological basis and be based on a personality-oriented approach, which should focus on the personality of the student. Within this approach, a teacher defines the purpose of the class, organizes it, directs and adjusts the whole educational process, drawing on the interests of students, the level of their knowledge, skills, motives, abilities and individual-psychological characteristics. Organizing the pedagogical process in this way enables to form a successful, purposeful, active and healthy personality that is truly competitive in today's labourmarket.