Зуб С.С., Яловега І.Г. [stah@hnpu.edu.ua]
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна
Download in PDF: http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2020-v2-24/2020_2-24-Zub-Yaloveha_FMO.pdf

РОЗВИТОК ЕВРИСТИЧНИХ МЕТОДІВ НА ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ ТА НАУКИ

Формулювання проблеми. Підвищення інноваційної культури громадян неможливе без модернізації освіти, яка на сьогодні повинна включати обов’язкову підготовку майбутніх фахівців до власної інноваційної діяльності, основою якої є евристичні методи. Обізнаність в підходах, закономірностях, методиках, інструментах творчої роботи є необхідною умовою продуктивної інноваційної діяльності. Період кінця ХІХ – початку ХХ століть став найбільш насиченим новими підходами щодо розширення методів винахідницької діяльності через стрімкий розвиток інженерних та психологічних наук. Метою статті є дослідження розвитку евристичних методів на початку третього етапу розвитку філософії та науки, визначення основних досягнень та напрямів наступних досліджень.
Матеріали і методи. У дослідженні використовувалися такі методи: аналіз і синтез змісту технічних, математичних, фізичних, філософських, психолого-педагогічних, історичних наукових та методичних досліджень щодо проблеми формування й розвитку евристики на початку третього етапу розвитку філософії та науки; порівняльно-історичний, ретроспективний методи; структурно-логічний аналіз.
Результати. Серед найважливіших досліджень з питань евристики на початок третього етапу розвитку філософії та науки слід виділити праці Енгельмейєра, Маха, Рібо та Пуанкаре, які намагались систематизувати послідовність етапів, методи і підходи у винахідницькій діяльності. Послідовності етапів винахідницької діяльності, запропоновані Енгельмейєром та Пуанкаре; систематизування Махом і Пуанкаре основних інструментів пізнання; твердження про обов’язкові взаємний обмін результатів досліджень науковцями, сприяння та соціальне об’єднання дослідників; проголошення головної ролі несвідомого Рібо, Махом, Енгельмейєром і Пуанкаре – все це визначило подальші дослідження психологічних, філософських, педагогічних, технічних наук щодо розвитку евристичних методів.
Висновки. Зроблений аналіз розвитку евристики в період кінця ХІХ – початку ХХ століть надав можливості оцінити ті значні досягнення у визначенні природи творчості та закономірностей винахідницької діяльності, які надали потужний поштовх для наступних напрямів досліджень. Саме в цей період, завдяки активній співпраці науковців з різних галузей та різних країн, вдалося систематизувати евристичні методи, визначити послідовність етапів у винахідницькій діяльності. Визнання вченими провідної ролі несвідомої психічної діяльності в процесі винахідництва вказало важливий напрям досліджень для психологічних наук. Продуктивна інноваційна діяльність неможлива без глибокого розуміння евристичних методів, їх сутності та історії розвитку.
Ключові слова: евристика, евристичні методи, творчість, винахідницька діяльність, інноваційна діяльність.

DEVELOPMENT OF HEURISTIC METHODS AT THE BEGINNING OF THE THIRD STAGE OF THE HISTORY
OF PHILOSOPHY AND SCIENCE
Stanislav Zub, Iryna Yaloveha
H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Ukraine

Formulation of the problem. Improving the innovative culture of citizens is impossible without the modernization of education, which today must include the mandatory training of future professionals for their innovative activities, which are based on heuristic methods. Competency in the approaches, patterns, methods, tools of creative work is a necessary condition for productive innovation. The period of the late XIX – early XX centuries has become the most saturated with new approaches to the expansion of methods of inventive activity through the rapid development of engineering and psychological sciences. The article aims to study the development of heuristic methods at the beginning of the third stage of development of philosophy and science, to determine the main achievements and directions of further research.
Materials and methods. The following methods were used in the study: analysis and synthesis of the content of technical, mathematical, physical, philosophical, psychological and pedagogical, historical scientific and methodological research on the problem of formation and development of heuristics at the beginning of the third stage of the history of philosophy and science; comparative-historical, retrospective methods; structural and logical analysis.
Results. Among the most important studies on heuristics at the beginning of the third stage of development of philosophy and science are the works of Engelmeier, Mach, Ribot, and Poincaré, who tried to systematize the sequence of stages, methods, and approaches in inventive activity. Sequences of stages of inventive activity proposed by Engelmeier and Poincaré; systematization by Mach and Poincaré of the basic tools of cognition; statements about the obligatory mutual exchange of research results by scientists, assistance and social association of researchers; the proclamation of the main role of the unconscious Ribot, Mach, Engelmeier and Poincaré – all this determined further research in psychological, philosophical, pedagogical, technical sciences on the development of heuristic methods.
Conclusions. The analysis of the development of heuristics in the late XIX – early XX centuries provided an opportunity to assess the significant achievements in determining the nature of creativity and patterns of inventive activity, which provided a powerful impetus for further research. It was during this period, thanks to the active cooperation of scientists from different fields and different countries; it was possible to systematize heuristic methods, to determine the sequence of stages in inventive activity. Recognition by scientists of the leading role of unconscious mental activity in the process of the invention indicated an important area of research for the psychological sciences. Productive innovation is impossible without a deep understanding of heuristic methods, their essence, and the history of development.
Keywords: heuristics, heuristic methods, creation, inventive activity, innovative activity.

Список використаних джерел

1. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука. М.: Советское радио, 1979. 116 с.
2. Адамар Ж. Исследование психологи процесса изобретения в области математики. Пер. с франц. М.: Советское радио, 1970. 152 с.
3. Асмус В. Ф. Проблема интуиции в философии и математике. М.: Мысль, 1965. 312 с.
4. Бернштейн С. М. О природе научного творчества (по зарубежным материалам). Вопросы философии, 1966. № 6. С. 131-142.
5. Буш Г. Методы технического творчества. Рига: Издательство «ЛИЕСМА», 1972. 96 с.
6. Гартман Э. Сущность мирового процесса, или философия Бессознательного. Метафизика Бессознательного. М.: Ленанд, 2016. 430 с.
7. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности. СПб.: Питер, 2009. 434 с.
8. Мах Э. Познание и заблуждение. Очерки по психологии исследования. М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. 456 с.
9. Пойа Д. Как решать задачу? М.: Учпедгиз, 1959. 206 с.
10. Пономарев Я. А. Психология творчества. М.: Наука, 1976. 304 с.
11. Пуанкаре А. О науке: Пер. с франц. М.: Наука, 1983. 560 с.
12. Пушкин В. Н. Эвристика – наука о творческом мышлении. М.: Издательство политической литературы, 1967. 272 с.
13. Рибо Т. Творческое воображение. С.-Петербург, 1901. 319 с.
14. Роджерс Н. Творчество как усиление себя. Вопросы психологии. 1990. № 1. С. 164-168.
15. Соколов В. Н. Педагогическая эвристика. М.: Прогресс, 1995. 320 с.
16. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80#Text (Дата звернення 25.05.2020).
17. Тесла Н. Власть над миром. Алгоритм, 2013. 172 с.
18. Фридман Л. М. Эвристика и педагогика. Сов. педагогика. 1971. № 9. С. 138-142.
19. Хуторской А. В. Дидактическая эвристика: Теория и технология креативного обучения. М.: Изд-во МГУ, 2003. 416 с.
20. Шопенгауэр А. Сборник произведений. Пер. нем. Мн.: ООО «Попурри», 1998. 464 с.
21. Энгельмейер П. К. Изобретения и привилегии: Руководство для изобретателей со вступительным письмом гр. Л. Н. Толстого. М., 1900. 306 с.
22. Энгельмейер П. К. Теория творчества. М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. 208 с.
23. Энгельмейер П. К. Теория познания Эрнста Маха. Вопросы философии и психологии. 1897. Кн. 3(38). С. 443-455.
24. Яловега І. Г. Витоки дизайн-мислення: евристика в перший та другий етапи розвитку філософії та науки. Фізико-математична освіта. 2019. Випуск 4(22). С. 150-156.
25. Chu, Y.; Li, Z.; Su, Y. & Pizlo, Z. (2010). Heuristics in Problem Solving: The Role of Direction in Controlling Search Space. The Journal of Problem Solving. 3 (1). P. 27-51. URL: https://www.researchgate.net/publication/47338654 Heuristics_in_Problem_Solving_The_Role_of_Direction_in_Controlling_Search_Space (Дата звернення 25.05.2020).
26. Nur, Marissa; Vee, Senap & Roslina, Ibrahim (December 1985). Heuristic classification. Artificial Intelligence. Volume 27, Issue 3. P. 289-350. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0004370285900165?via%3Dihub (Дата звернення 25.05.2020).
27. Tessaria, Rodolfo K. & De Carvalho, Marco A. (2015). Compilation of heuristics for inventive problem solving. Procedia Engineering. 131. P. 50 – 70. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877705815042319 (Дата звернення 25.05.2020).
28. Samuela, Philip & Ohler, Michael (2015). Classification of TRIZ Techniques Using a CognitionBased Design Framework. Procedia Engineering. 131. P. 984 – 992.
29. 344/2013 (дата звернення 18.08.2019р.
30. Пщоловский Т. Принципы совершенной деятельности: Введение в праксеологию. Київ : Ин-т праксеологии, 1993. 272 с.