Удовиченко О., Острога М. та ін. [udovich_olga@fizmatsspu.sumy.ua]
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Україна
Download in PDF: http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/journals/2020-v4-26-2/2020_4-26-Udovichenko_et_al_FMO.pdf

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВА КУЛЬТУРА
КРІЗЬ ПРИЗМУ СТРУКТУРНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Постановка проблеми. Цифровізація суспільства обумовлює потребу розвитку відповідного типу культури. На рівні Нової української школи зазначається про потребу формування в молоді інформаційно-цифрової компетентності. Роботодавці як стейкґолдери спеціальностей зазначають про впровадження у виробництво цифрових технологій та потребу віртуального супроводу установи/організації у кібер-просторі. Зазначене актуалізує проблему формування відповідного типу культури в суспільстві – інформаційно-цифрової культури, інтерпретація сутності та структури  якої станом на сьогодні не є однозначною. Метою статті є обґрунтування структури інформаційної культури фахівців
Матеріали і методи: аналіз, структурно-логічний аналіз, термінологічний аналіз, зіставлення та узагальнення з метою деталізації компонентів інформаційної культури фахівців.
Результати. До структури інформаційно-цифрової культури майбутніх фахівців віднесені: аксіологічний (світоглядне бачення ІЦТ в інформаційному суспільстві, розуміння та усвідомлення ролі ЦТ у професійній діяльності); мотиваційний (прагнення послуговуватися ЦТ професійної орієнтації); технологічний (уміння послуговуватися мережевими та ММ-технологіями); пізнавальний компонент (навички роботи з інформаційними джерелами, у т.ч. навички пошуку, аналізу, оцінки, передачі інформації тощо); комунікативно-сугестивний (здатність до мовно-мовленнєвої взаємодії, володіння засобами вербального і невербального впливу для успішної трансляції професійної інформації); рефлексивний (здатність до саморозвитку в професійній царині та в царині ЦТ) компонент.
Висновки. Формування інформаційно-цифрової культури майбутніх фахівців передбачає цілеспрямований вплив на особистість за кожним із  компонентів інформаційно-цифрової культури.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: інформаційно-цифрова культура, інформаційно-цифрова культура фахівця, інформаційна культура, цифрова культура, структура інформаційно-цифрової культури фахівця.

INFORMATION AND DIGITAL CULTURE THROUGH THE PRISM OF STRUCTURAL-TERMINOLOGICAL ANALYSIS
O. Udovichenko, M. Ostroga, L. Korzh-Usenko, N. Shamshina
Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, Ukraine

Formulation of the problem. The digitalization of society necessitates the development of an appropriate type of culture. At the level of the New Ukrainian School, the need to form information and digital competence in young people is noted. Employers as stakeholders of specialties note the introduction of digital technologies in production and the need for virtual support of the institution / organization in cyberspace. This highlights the problem of forming the appropriate type of culture in society - information and digital culture, the interpretation of the essence and structure of which as of today is not unambiguous. The purpose of the article is to substantiate the structure of information culture of specialists
Materials and methods: analysis, structural and logical analysis, terminological analysis, comparison and generalization in order to detail the components of information culture of specialists.
Results. In the structure of information and digital culture of future professionals there is an axiological component (worldview vision of information and digital technologies in the information society, understanding and awareness of the role and importance of information and CT in professional activities); motivational component (desire to use DT of professional orientation); technological component (possession of network technologies, multimedia technologies for designing training sessions, ability to develop educational resources, etc.); cognitive component (professional knowledge and skills of working with information (search, analysis, evaluation, transmission, etc.)); communicative-suggestive component (language and speech training of future specialists, possession of means of verbal and nonverbal influence in order to broadcast professional information); reflective component (ability to self-development in the field of specialty and digital technologies.
Conclusions. The formation of information and digital culture of future professionals is a complex process of purposeful influence on the individual, which within a specially designed pedagogical system provides positive changes in the levels of formation of each of the components of information and digital culture of future professionals.
Keywords: information-digital culture, information-digital culture of a specialist, information culture, digital culture, structure of information-digital culture of a specialist.

Список використаних джерел

1. Bufford Th. Toward а Philosophy Education. Boston: World-Press, 2001. 278 р.
2. Mc Clelland D.C. A scoring manual for the achievement motive. Motives in Fantasy. Action and Society. N. Y. 1958. P. 112-148.
3. Безрукова В.С. Педагогика: Проєктивная педагогика. Екатеринбург: Деловая книга, 2005. 344 с.
4. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. 2000: Мультимедиа-энциклопедия. Москва, 2000. 1170 с.
5. Зданюк В.В. Підготовка вчителів фізичної культури до реалізації здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності: монографія. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, видавництво ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2013. 218 с.
6. Кашуба В.А., Бышевец Н.Г. Технологические инновации в системе подготовки специалистов по физической культуре и спорту. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2007. №5. С. 129-131.
7. Кули Ч. Общественная организация. Изучение углубленного разума. Тесты по истории социологии ХІХ– ХХ веков : хрестоматия / сост. и отв. ред. В. И. Добреньков, Л. П. Беленькова. М.: Наука, 1994. 478 с.
8. Матьяш О.И. Коммуникация: теория и практика в различных социальных контекстах. Сибирь. Философия. Образование: Альманах. Вып. 7. Новокузнецк: Ин-т повышения квалификации, 2002. С. 16-19.
9. Михнюк М.І. Організація модульного курсового професійно-технічного  навчання робітників будівельного профілю: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2006. 21 с.
10. Опитування населення України про споживання ЗМІ. Розділ 3: «Медіаграмотність»: аналітичний звіт. Ukrainian Media Project. 2015. URL: http://www.slideshare.net/umedia/353367759.
11. Пахотіна П.К. Формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців з аграрних спеціальностей: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Київ. 2008. 243 с.
12. Петров П.К. Информационные технологии в физической культуре и спорте: учеб. пособие Издат. центр «Академия», 2008. 288 с.
13. Підбуцька Н.В. Професійне становлення особистості як суб’єкта діяльності: результати теоретичного дослідження. Наукові записки. Сер.: Психологія і педагогіка: зб. наук. пр. Острог: Вид-во НУ „Острозька академія», 2013. Вип. 25. С. 75-81.
14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург: ЗАО «Изд-во Питер», 1999. 720 с.
15. Семеног О.М., Насілєнко Л.А. Професійна комунікативна підготовка майбутніх юристів : теорія і практика : монографія. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2015. 324 с.
16. Сисоєва С.О. Інформаційна компетентність фахівця: технології формування: Навч.-метод. посіб. Чернівці: Технодрук, 2006. 208 с.
17. Федорук Г.М. Сутність та структура інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх учителів технологій. Наукові праці Вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет". Сер. : Педагогіка, психологія і соціологія, 2014. №1(1). С. 129-133.
18. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения. Санкт-Петербург: Речь, 2001. 193 с.
19. Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. Казань: Татарское кн. изд-во, 1991. 192 с.