Формулювання проблеми. Розроблена модель розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у процесі професійної підготовки актуалізує перевірку її ефективності. Метою статті є подання результатів педагогічного експерименту щодо перевірки ефективності такої моделі.
Матеріали і методи. В ході дослідження були використані теоретичні методи (аналіз результатів науково-педагогічних досліджень для визначення можливих методик статистичного аналізу), емпіричні (анкетування, бесіди, тестування для аналізу результатів підготовки), статистичні методи (критерій Стьюдента для оцінки середніх навчальних досягнень).
Результати. У статті описано етапи педагогічного експерименту, критеріальну основу дослідження, Наведено кількісний та якісний аналіз результатів, підтверджено позитивну динаміку в рівнях розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей.
Висновки. Статистичний аналіз одержаних результатів дає підстави говорити про ефективність моделі розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у процесі професійної підготовки, оскільки підтвердив на рівні значущості 0,05 її ефективність: позитивна динаміка зростання середніх за всіма показниками у експериментальній групі статистично вища по відношенню до контрольної групи. Подальших наукових пошуків потребує удосконалення системи професійної підготовки вчителів природничо-математичних спеціальностей через формування і розвиток ключових професійних компетентностей в умовах функціонування дистанційної, неформальної та цифрової освіти.

Problem formulation. The developed model of development of information and digital competence of future teachers of natural and mathematical specialties in the process of professional training actualizes the check of its efficiency. The purpose of the article is to present the results of a pedagogical experiment to test the effectiveness of such a model.
Materials and methods. The study used theoretical methods (analysis of the results of scientific and pedagogical research to determine possible methods of statistical analysis), empirical (questionnaires, interviews, testing to analyze the results of training), statistical methods (Student's criterion for assessing secondary academic achievement).
Results. The article describes the stages of the pedagogical experiment, the criterion basis of the study, provides a quantitative and qualitative analysis of the results, confirmed the positive dynamics in the levels of development of information and digital competence of future teachers of natural sciences and mathematics.
Conclusions. Statistical analysis of the obtained results gives grounds to speak about the effectiveness of the model of development of information and digital competence of future teachers of natural sciences and mathematics in the process of training, as confirmed at the level of significance of 0.05 its effectiveness: positive growth dynamics in relation to the control group. Further scientific research is needed to improve the system of professional training of teachers of natural and mathematical specialties through the formation and development of key professional competencies in the functioning of distance, non-formal and digital education.

The relevance of the introduction of didactic games into the educational process consists of modern, effective methods of stimulating pupils' educational and cognitive activity, equipping them with new knowledge, skills, and preparing students for independent life. The use of didactic games in the study of mathematics in elementary school is one of the methods of activating the cognitive activity of students during learning. In reality, didactic games are rarely used in mathematics lessons.
The purpose of the article is to substantiate the concept of didactic game and its peculiarities in teaching mathematics.
Research Methods: terminological analysis to interpret key research definitions; generalization of scientific sources for determining directions of development and application of didactic games in the educational process.
Results. The article substantiates the use of didactic games in mathematics lessons for acquainting pupils with new material, for its consolidation, for repeating previously acquired ideas and concepts, for a fuller and deeper understanding of their learning, formation of computational skills, and formation of outlook. It has been shown that the systematic use of games increases the effectiveness of learning. Lessons of generalization and systematization of knowledge give the greatest opportunities for introduction of game elements in educational process of mathematics.
The peculiarities of conducting a mathematics lesson in the 7th grade during the study of the theme "Identical transformations of whole expressions" using didactic game are considered.
The conclusions are drawn that in the process of didactic game, pupils learn to solve problems, to compare and summarize, to make their own conclusions and to justify them, to prove their own opinion. Use of didactic games at different stages of the lesson is a good and effective way of activating pupils’ educational and cognitive activity, which has a good effect on improving the level of knowledge in mathematics, the development of mental activity.

Актуальність впровадження дидактичних ігор у освітній процес полягає у сучасних, ефективних методах стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів, озброєння їх новими знаннями, вміннями та навичками, підготовки учнів до самостійного життя. Використання дидактичних ігор при вивченні математики основної школи є одним із методів активізації пізнавальної діяльності учнів під час навчання. Реально на практиці мало хто використовує дидактичні ігри на уроках математики.
Метою статті є обґрунтування поняття дидактична гра та її особливості під час навчання математики.
Методи дослідження: термінологічний аналіз для тлумачення ключових дефініцій дослідження; узагальнення наукових джерел для визначення напрямів розвитку та застосування дидактичних ігор у освітньому процесі.
Результати. У статті обґрунтовано використання дидактичних ігор на уроках математики для ознайомлення учнів з новим матеріалом, для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх обмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Показано, що систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Найбільші можливості для впровадження ігрових елементів у освітній процес математики дають уроки узагальнення й cиcтематизації знань.
Розглянуто особливості проведення уроку математики в 7 класі під час вивчення теми «Тотожні перетворення цілих виразів» з використанням дидактичної гри.
Зроблені висновки, що в процесі дидактичної гри учні вчатьcя розв'язувати задачі, порівнювати, узагальнювати та систематизувати, робити cамоcтійні висновки та обґрунтовувати їх, доводити власну думку. Використання дидактичних ігор на різних етапах уроку є cучаcним та ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної активності учнів, що гарно впливає на підвищення рівня знань з математики, розвитку розумової діяльності.

У статті представлено стан розробленості проблеми формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей в умовах неформальної освіти. Неформальна освіта як альтернатива унормованим й усталеним для українських закладів вищої освіти форматам професійної підготовки є більш гнучкою і може бути спрямована, зокрема, на формування у студентів технічних спеціальностей здоров’язбережувальної компетентності. Незважаючи на багатоаспектність досліджень, проблема формування здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей в умовах неформальної освіти засобами фізичного виховання недостатньо досліджена в теоретико-методологічному та методичному аспектах.
Методи: теоретичні – аналіз, узагальнення, систематизація для вивчення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, нормативно-правових документів, що регламентують діяльність ЗВО, дисертаційних робіт з метою визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; класифікація, систематизація та узагальнення наукових даних; емпіричні – діагностичні (опитування, спостереження, бесіди, анкетування, тестування) для вивчення педагогічного досвіду щодо досліджуваного педагогічного явища.
Результати констатувального етапу експерименту актуалізували потребу розробки моделей формування здоров’язбережувальної компетентності у технічних фахівців в умовах неформальної освіти.
Висновки. За результатами проведеного аналізу та узагальнення науково-методичних праць встановлено, що потреба у формуванні мотивів і цінностей здорового способу життя, теоретичних знань про здоров’я та методи його збереження, вмінь їх використовувати та рефлексувати актуалізує проблему формування здоров’язбережувальної компетентності у технічних фахівців у межах їхньої професійної підготовки.

Formulation of problem. The article presents the state of development of the problem of formation of health-preserving competence of future specialists of technical specialties in the conditions of non-formal education. Non-formal education as an alternative to the standardized and established for Ukrainian higher education institutions formats of professional training is more flexible and can be aimed, in particular, at the formation of students' technical specialties of health competence. Despite the multifaceted research, the problem of forming health-preserving competence of students of technical specialties in the context of non-formal education through physical education is insufficiently studied in theoretical, methodological and methodological aspects.
Methods: theoretical - analysis, generalization, systematization for the study of philosophical, psychological and pedagogical, methodological literature, legal documents governing the activities of free economic zones, dissertations to determine the state of development of the problem; classification, systematization and generalization of scientific data; empirical - diagnostic (surveys, observations, interviews, questionnaires, testing) to study the pedagogical experience of the studied pedagogical phenomenon.
The results of the observational stage of the experiment highlighted the need to develop models for the formation of health-preserving competence in technicians in non-formal education.
Conclusions. According to the results of the analysis and generalization of scientific and methodical works it is established that the need to form motives and values of a healthy lifestyle, theoretical knowledge about health and methods of its preservation, ability to use and reflect them actualizes the problem of forming health competence in technical specialists. Within the limits of their professional training.

Формулювання проблеми. З огляду на підвищені вимоги сучасного ринку праці до економістів особливого значення набуває культура професійної комунікації фахівця з економіки як складова його загальної професійної культури. Будучи одночасним поєднанням професії з мистецтвом мови й мистецтвом мовлення, культура професійної комунікації виступає сукупним показником не лише професійного досвіду, рівня професійних знань, умінь, навичок, а й почуттів і зразків поведінки та потребує цілеспрямованого свого формування.
Матеріали і методи. Теоретичні: історичний, функціональний та структурний, термінологічний аналіз, узагальнення та екстраполяція наукових результатів з проблеми дослідження, педагогічне проєктування; емпіричні: спостереження за освітнім процесом, узагальнення практики.
Результати. Провідна ідея дослідження полягає у тому, що формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців з економіки має відбуватися цілеспрямовано у спеціально створеному в ЗВО інформаційно-освітньому середовищі, де передбачено інтеграцію мовно-мовленнєвої, інформатичної та економічної підготовки майбутніх фахівців з економіки на засадах теорії соціальної комунікації, пріоритетних напрямів державної політики інформатизації і розвитку інформаційного суспільства та сучасної парадигми професійної освіти. Концепція формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців з економіки охоплює методологічний, теоретичний і практичний концепти.
Висновки. Концептуальні засади формування культури професійної комунікації майбутніх фахівців з економіки ґрунтуються на положеннях нормативно-правової бази професійної освіти, філософських положеннях теорії наукового пізнання явищ дійсності, психологічних положеннях теорії особистості, психолого-педагогічній теорії розвитку і саморозвитку професійних якостей особистості, положеннях діяльнісної теорії, про єдність пізнавальної теоретичної та практичної діяльності, теорії проблемного навчання та врахуванні закономірностей освітнього процесу.

Problem formulation. Given the increased demands of the modern labor market to economists, the culture of professional communication of an economist as a component of his general professional culture acquires special significance. As a simultaneous combination of profession with the art of language and the art of speech, the culture of professional communication is a cumulative indicator not only of professional experience, level of professional knowledge, skills, but also feelings and patterns of behavior and requires purposeful formation.
Materials and methods. Theoretical: historical, functional and structural, terminological analysis, generalization and extrapolation of scientific results on the research problem, pedagogical design; empirical: observation of the educational process, generalization of practice.
Results. The main idea of ​​the study is that the formation of a culture of professional communication of future economists should take place purposefully in a specially created in ZVO information and educational environment, which provides integration of speech, information and economic training of future economists on the basis of social communication theory. priority areas of state policy of informatization and development of the information society and the modern paradigm of vocational education. The concept of forming a culture of professional communication of future specialists in economics covers methodological, theoretical and practical concepts.
Conclusions. Conceptual principles of forming a culture of professional communication of future economists are based on the provisions of the legal framework of vocational education, philosophical provisions of the theory of scientific knowledge of reality, psychological provisions of personality theory, psychological and pedagogical theory of development and self-development of professional personality. cognitive theoretical and practical activities, the theory of problem-based learning and taking into account the laws of the educational process.

Інформатизація освітньої галузі вплинула на різні сфери, у тому числі й на інклюзивний освітній простір, де сьогодні активно використовуються цифрові засоби для підтримки, розвитку і соціалізації осіб з особливими освітніми потребами. Це обумовлює потребу аналізу цифрових ресурсів, які використовуються у роботі спеціальних педагогів.
Матеріали і методи. Для досягнення мети використано низку методів: теоретичні (контент-аналіз для виявлення типів цифрових ресурсів у роботі з дітьми з ООП; узагальнення результатів наукових розвідок з метою визначення практичного стану розробленості проблеми), емпіричні (бесіди з практикуючими викладачами та вчителями, які працюють в інклюзивних класах).
Результати. Розвиток цифрових технологій обумовив появу різноманітних апаратних (брайлівські дисплей, е- книга, принтер, клавіатура; альтернативна клавіатура, миша для стопи, трекбол, сенсорний екран, інструктивна дисплейна система голови, стилус для керування ротом; ПК, планшет, смартфон, е-рідер; вібраційна система нагадування, цифрова ручка з можливістю аудіо запису) і програмних засобів (зчитувачі екрана монітора, екранні збільшувачі, аудіокниги, сурдокомунікатори, мовні синтезатори, перетворювачі звуку в текст, програмні засоби для перевірки правопису, засоби для рефразування, спеціалізоване програмне забезпечення предметного спрямування, електронні освітні ресурси тощо), а також низку компютерних ігор, які можна використовувати для розвитку та соціалізації осіб з ООП
Висновки. Теоретичний аналіз, узагальнення та систематизація наукових досліджень з проблем цифровізації інклюзивної освіти вказує, що наукові роботи стосуються окремих аспектів цього процесу, переважно висвітлюється досвід практичної роботи із застосування цифрових технологій у царині інклюзії, їх переваги та недоліки, проте відсутні науково-педагогічні розвідку щодо підготовки майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання цифрових технологій в умовах інклюзивного освітнього простору.

Formulation of the problem. The informatization of the educational sector has affected various areas, including the inclusive educational space, where today digital means are actively used to support, develop and socialize people with special educational needs. This necessitates the analysis of digital resources used in the work of special educators.
Materials and methods. To achieve this goal, a number of methods were used: theoretical (content analysis to identify types of digital resources in working with children with SEN; summarizing the results of scientific research to determine the practical state of the problem), empirical (interviews with practicing teachers and teachers working in inclusive classes).
Results. The development of digital technologies has led to the emergence of various hardware (Braille display, e-book, printer, keyboard; alternative keyboard, foot mouse, trackball, touch screen, instructional display system, stylus for mouth control; PC, tablet, smartphone, e-reader vibration reminder system, digital pen with audio recording capability) and software (monitor screen readers, screen magnifiers, audiobooks, sign language communicators, speech synthesizers, audio-to-text converters, spell-checking software, refracting tools, specialized software) , electronic educational resources, etc.), as well as a number of computer games that can be used for the development and socialization of people with SEN
Conclusions. Theoretical analysis, generalization and systematization of research on the problems of digitalization of inclusive education indicates that scientific work relates to certain aspects of this process, mainly highlights the experience of practical work on digital technologies in the field of inclusion, their advantages and disadvantages, but no scientific and pedagogical research. future bachelors of special education to the use of digital technologies in an inclusive educational space.