The article examines the possibility of computer simulation of the research on the strength of fabrics for students of the specialty "Professional Education (Technology of Light Industry Products)". Characteristics of the discipline "Material Science of Sewing Products", its place in the professional training are considered. Characteristics of the experiment to determine the strength of the tissues are described. Description of the computer model made with the help of Fabric Strength 1.0 Software is given.
Formulation of the problem. Information technologies provide wide opportunities for creating computer models of experiments on materials science in the field of clothing. These opportunities are not fully used.
Materials and methods. The discipline "Materials Science of Sewing Products" and it use in formation of students’ professional competencies
Results. The use of computer models of experiments on materials science in clothing production contributes to the formation of appropriate professional competences for students. Modern ICT tools provide opportunities for this.
Conclusions. The computer model is only the first step in the introduction of computer simulation in the process of studying materials science of sewing production. In the future, the authors plan to develop computer models for all sewing production experiments and test their effectiveness experimentally.

Анотація. У статті розглядається комп’ютерне моделювання як шлях формування професійних компетентностей студентів спеціальності «Професійна освіта (технологія продукції легкої промисловості)» при дослідженні міцності тканин. Описано особливості дисципліни «Матеріалознавство швейних виробів», її місце у професійній підготовці фахівця. Деталізовано  експеримент з визначення міцності тканин. Наведено опис комп'ютерної моделі, виготовленої за допомогою програмного забезпечення Fabric Strength 1.0.
Постановка проблеми. Інформаційні технології надають широкі можливості для створення і дослідження експериментальних комп’ютерних моделей в галузі матеріалознавства. Водночас практична підготовка фахівців швейних виробів не завжди передбачає використання комп’ютерного моделювання як методу вирішення професійних завдань і засобу формування професійних компетентностей. 
Матеріали та методи. Аналіз навчальної дисципліни «Матеріалознавство швейних виробів» та її місця у формуванні професійних компетентностей студентів спеціальності «Професійна освіта (технологія продукції легкої промисловості)», педагогічний експеримент для визначення ефективності використання комп’ютерних моделей.
Результати. Використання комп’ютерних моделей у виробництві одягу сприяє формуванню у студентів професійних компетентностей. Опанування програмного забезпечення Fabric Strength 1.0. сприяє вирішенню професійних завдань і добре сприймається студентами спеціальності «Професійна освіта (технологія продукції легкої промисловості)».
Висновки. Використання комп'ютерних моделей у формуванні професійних компетентностей фахівців доцільно запроваджувати з першого курсу навчання, використовуючи їх для вирішення професійній х завдань.

Формулювання проблеми. Модернізація освіти призводить до інтенсивного оновлення її понятійно-термінологічного апарату. Науковці майже завжди у своїх дослідженнях пропонують авторські варіанти формулювань як фундаментальних понять, так і новоутворених термінів, що призводить до появи понятійного дисонансу. У зв’язку з тим, що візуалізація стає однією з найпопулярніших форм представлення навчальної інформації, починає формуватися словник «візуальної» освіти. Тому досліднику, який починає свої пошуки у рамках зазначеної тематики, важко розібратися із змістом кожної з цих категорій та їх ієрархією.
Матеріали і методи. Аналіз науково-педагогічних джерел для визначення змістового наповнення понять «графічна грамотність», «візуальна грамотність», їх співвідношень та кореляції з іншими поняттями словника «візуальної» освіти.
Результати. Спільною основою понять «графічна грамотність» та «візуальна грамотність» є поняття «грамотність» як повноцінне володіння людиною знаннями, вміннями в деякій області і використання їх для досягнення професійних результатів у її професійній діяльності. Вид грамотності визначається залежно від відповідного виду діяльності. Графічна грамотність у вузькому розумінні – показник сформованості навичок письма, автоматизований спосіб перекодування звукової форми слова в графічну при безпосередньому відтворенні її на папері. Графічна грамотність у широкому розумінні – це інтегративне особистісне утворення, що включає взаємопов'язані елементарні знання теорії зображень та вміння читати та створювати різні графічні зображення за допомогою певних графічних засобів. Поняття візуальна грамотність трактується як вміння розпізнавати, аналізувати, інтерпретувати, створювати і використовувати візуальну інформацію в процесі комунікації. Поняття візуальної грамотності містить певні аспекти комунікації між об’єктом та суб’єктом сприйняття.
Висновки. Поняття «графічна грамотність» та «візуальна грамотність» несуть під собою різні сенси, а тому мають використовуватися коректно.

Abstract. Formulation of the problem. The modernization of education leads to an intensive renewal of its conceptual terminology apparatus. Scientists always offer author's variants of the wording of both fundamental concepts and newly created terms in their research, which leads to the emergence of conceptual dissonance. Due to the fact that visualization becomes one of the most popular forms of presentation of educational information, the glossary of "visual" education begins to be formed. Therefore, it is difficult to understand the content of each of these categories and their hierarchy for a researcher who begins his quest for a given topic.
Materials and methods. Analysis of scientific and pedagogical researches for determining the content of the concepts "graphic literacy", "visual literacy", their correlations with other concepts of the glossary of "visual" education.
Results. The common basis for the concepts "graphic literacy" and "visual literacy" is the concept "literacy". Literacy is the full possession of person knowledge, skills in a certain area and use them to achieve professional results in his professional activities. The type of literacy is determined depending on the type of activity. By synthesizing different interpretations of the concept "graphic literacy", we formulate the following. Graphic literacy in the narrow sense is an indicator of the formation of writing skills, an automated way of recoding the sound form of the word in a graphic with direct reproduction of it on paper. Graphic literacy in the broad sense is an integrative personal entity that includes interconnected elementary knowledge of the theory of images and the ability to read and create various graphic images using certain graphical means. The concept “visual literacy” is a concept in the field of photography, art, graphic design, media and is interpreted as the ability to recognize, analyse, interpret, create and use visual information in the communication process. In trying to delineate the concept “graphic and visual literacy”, we note that in both cases it is about the ability to perform certain actions with information, graphic or visual. This classification of the concept of information is based on different features: visual information (in the way of perception) is that perceived by the organs of vision, and graphical information (in form of representation) is information in the form of images, tables, charts, graphs, etc. In addition, the concept of visual literacy contains certain aspects of communication between an object and a subject of perception.
Conclusions. The results of this study give an opportunity to understand the conceptual dissonance of the glossary of "visual" education, in particular, to deal with the content and correlation of the concepts "graphic literacy" and "visual literacy", since the interpretation of these concepts is heterogeneous and not always argued in the scientific literature.

Стаття присвячена аналізу науково-практичних підходів (системного, технологічного; педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості; особистісно-діяльнісного; змістово-процесуального; задачного; діалогічного; компетентісного; індивідуально-диференціального; імітаційно-ігрового) до формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців у системі вищої освіти України.
Формулювання проблеми. Однією з основних цілей організації навчально-виховного процесу у закладах вищої освіти України є формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців. З цієї точки зору навчально-виховний процес в українській вищій школі повинен забезпечити створення культу знань, освіченості серед студентів, який сприятиме розвитку в них бачення соціальних стратегій, постановку перспектив особистісного зростання і професійного становлення.
Матеріали і методи: аналіз науково-практичних розвідок у галузі використання методологічних підходів щодо формування у майбутніх фахівці дослідницької компетентності.
Результати.Формування в майбутніх спеціалістів основних конструктів: компетентності, компетенцій і професійних якостей їх особистості є неможливим без індивідуалізації навчального процесу у вищій школі. Обгрунтовано, що головним завданням сучасного навчання і виховання у системі вищої освіти є розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців, здатних до перетворення соціуму і створення нових форм суспільного життя, нестандартного виконання власних професійних функцій.
Висновки. Інтеграція презентованих вище науково-практичних підходів до формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців у системі вищої освіти України реалізується в практичній діяльності через обрання відповідних змісту завдань, підбору методів, прийомів, форм і засобів навчання. Саме їх застосування у навчальному процесі стане значним потенціалом для підвищення ефективності навчання у закладах вищої освіти України і, особливо, у формуванні дослідницьких компетентностей майбутніх фахівців, їх логічного мислення та інтуїції.

Abstract. The article is devoted to the analysis of scientific and practical approaches (systemic, technological, pedagogical interaction, cooperation and co-creation, personally active; substantively procedural, task, dialogical, competent, individually differential and simulation game approaches) to the formation of research competence of future specialists in the higher education system of Ukraine.
Formulation of the problem. The publication states that one of the main goals of organizing the educational process in higher education institutions of Ukraine is to form the research competence of future specialists. From this point of view, the educational process in the Ukrainian school should ensure the creation of a cult of knowledge, education among students, which will contribute to the development of a vision of social strategies in them, setting out the prospects for personal growth and professional formation.
Results. The formation of the main constructs of future specialists: competence, competencies and professional qualities of their personality is impossible without the individualization of the educational process in higher education. The article states that the integration of the above scientific and practical approaches to the formation of research competence of future specialists in the higher education system of Ukraine is implemented in practice in connection with the selection of tasks appropriate to the content, selection of methods, techniques, forms and means of training. It is their use in the educational process that will become a significant potential for increasing the effectiveness of training in higher education institutions of Ukraine, especially in the formation of research competencies of future specialists of their logical thinking and intuition.
Conclusions. The article notes that the main task of modern training and education in the higher education system is to develop the creative potential of future specialists capable of transforming society and creating new forms of social life and the non-standard performance of their own professional functions.

Формулювання проблеми. У нових соціально-економічних відносинах усе більшого пріоритету набуває процес професійного становлення фахівця. Уведення дуальної системи навчання сприятиме кращій професійні самоактуалізації та самореалізації майбутнього фахівця, його більш інтенсивній адаптації й соціалізації в професійній сфері.
Матеріали і методи. Для вивчення літератури з проблеми було використано методи аналізу, узагальнення та систематизації; задля опрацювання першоджерел та аналітичних звітів всеукраїнського експерименту із запровадження дуальної системи навчання застосовано контент-аналіз вітчизняних нормативних документів, метод збору незалежних характеристик, а також фокус-групи з представниками освітянської спільноти, роботодавців і студентів.
Результати. З’ясовано, що професійне становлення є процесом акумулювання індивідом професійної майстерності, досвіду, навичок і вмінь для досягнення поставлених професійних та особистісних цілей. Цей процес проходить поетапно і передбачає рух сходами від оптації, адаптації, підготовки, професіоналізації до професійної майстерності. Проаналізовано особливості дуальної системи підготовки з точки зору поетапного професійного становлення майбутнього фахівця; здійснене порівняння вітчизняних і зарубіжних здобутків та напрацювань, наведено результати всеукраїнського експерименту із запровадження елементів дуальної системи навчання в системі професійної освіти; акцентовано на перевагах і недоліках, а також труднощах і викликах дуальної системи підготовки.
Висновки. Дуальна система підготовки є потужним чинником професійного становлення фахівця, має значний потенціал для задоволення базових професійних потреб закладу освіти, роботодавців і здобувачів. І хоча в Україні започатковано ряд ініціатив, нагальним є науково-теоретичне й методологічне обґрунтування, розробка механізмів реалізації дуальної системи на всі рівні професійної освіти.

Formulation of the problem. In the new socio-economic relations, the process of specialist's professional formation is becoming increasingly important. The introduction of a dual system of preparation contributes to better professional self-actualization and self-realization of the future specialists, their more intensive adaptation and socialization in the professional field.
Materials and methods. Methods of analysis, generalization and systematization are used to research the literature on the problem; content analysis of domestic normative documents and method of collecting independent characteristics are applied for handling of primary sources and analytical reports of the all-Ukrainian experiment on implementation of the dual training system; the focus groups with representatives of the educational community, employers and students have been practicing.
Results. It has been found out that professional formation is a process of accumulating an individual's professional mastery, experience, skills and abilities in order to achieve the set professional and personal goals. This process takes place in stages and involves progress the ladder from option, adaptation, preparation, professionalization toward professional mastery. The peculiarities of the dual training system in terms of the gradual of the future specialist's professional formation are analyzed; a comparison of domestic and foreign achievements and groundworks is made, the results of an all-Ukrainian experiment on the implementation of elements of a dual training in the vocational education system are presented; the advantages and disadvantages, as well as the difficulties and challenges of the dual training system are emphasized.
Conclusions. The dual system of preparation is a powerful factor in the professional formation of a specialist and has considerable potential to meet the basic professional needs of educational institutions, employers and students. Although a number of initiatives have been launched in Ukraine, the scientific, theoretical and methodological rationale for developing the mechanisms for implementing the dual system at all levels of vocational education is urgent.

Формулювання проблеми. На вчителя фізики сьогодні покладається значна кількість завдань, які спрямовані не лише на формування адекватної природничої картини світу в учнів, а й серед іншого на управління професійним самовизначенням учнів у суспільстві. При цьому вчитель фізики має бути обізнаним у сучасних підходах до навчання, постійно розвивати систему власних знань про фізичні процеси, бачити міжпредметні зв’язки фізики з іншими науковими й виробничими галузями, усвідомлювати важливість профорієнтаційної роботи та потребу урізноманітнення профорієнтаційних заходів для управління професійним самовизначенням молоді.
Матеріали і методи. Теоретичні та емпіричні методи: системний аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури, педагогічне спостереження, термінологічний аналіз для визначення сутності ключових дефініцій дослідження; структурно-логічний аналіз для визначення структури готовності вчителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів у післядипломній освіті.
Результати. У готовності учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів виокремлюють мотиваційний (ціннісні настанови й прагнення вчителя фізики до управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики), гносеологічний (спеціалізовані знання про методики професійного самовизначення учнів), праксеологічний (професійні вміння, які допомагають застосовувати спеціалізовані знання про методики професійного самовизначення учнів та правильно вибудовувати процес управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики) та рефлексивно-особистісний (здатність здійснювати оцінку та рефлексувати щодо управління професійним самовизначенням учнів) компоненти.
Висновки. Поняття «готовність учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів» має розглядатися як інтегративна якість особистості, яка є сукупністю ціннісних настанов і прагнень сприяти професійному самовизначенню учнів у процесі навчання фізики, знань про методики професійного самовизначення учнів, умінь здійснювати управління професійним самовизначенням учнів у процесі навчання фізики та навичок рефлексії щодо такого виду діяльності. Подане тлумачення демонструє нетривіальність поняття та дозволяє схарактеризувати структуру готовності учителів фізики до управління професійним самовизначенням учнів.

Formulation of the problem. Physics teachers today are entrusted with a significant number of tasks aimed not only at forming an adequate natural picture of the world in students, but also, among other things, to manage the professional self-determination of students in society. The physics teacher should be familiar with modern approaches to learning, constantly develop their own knowledge of physical processes, see the interdisciplinary links of physics with other scientific fields, realize the importance of career guidance and the need to diversify career guidance activities for young people.
Materials and methods. Systematic analysis of scientific, psychological and pedagogical, methodological literature, pedagogical observation, terminological analysis to determine the essence of key definitions of research; structural and logical analysis to determine the structure of readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students in postgraduate education.
Results. In the readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students distinguish motivational (values ​​and aspirations of physics teachers to manage professional self-determination of students in the process of teaching physics), epistemological (specialized knowledge of methods of professional self-determination of students), praxeological (professional skills that help apply specialized knowledge). on methods of professional self-determination of students and to build the process of managing professional self-determination of students in the process of teaching physics) and reflexive-personal (ability to assess and reflect on the management of professional self-determination of students) components.
Conclusions. The concept of "readiness of physics teachers to manage professional self-determination of students" should be considered as an integrative quality of personality, which is a set of values ​​and aspirations to promote professional self-determination of students in teaching physics, knowledge of methods of professional self-determination of students, skills to manage professional self-determination physics and reflection skills on this type of activity. The given interpretation demonstrates the non-triviality of the concept and allows to characterize the structure of readiness of physics teachers to manage students' professional self-determination.