У статті виділено та теоретично обґрунтовано дидактичні принципи післядипломної педагогічної освіти, які застосовуються у підготовці вчителів до управління професійним самовизначенням учнів. Проведений аналіз основних закономірностей та дидактичних принципів означеної підготовки вчителів. Розкрито суть кожного з виділених принципів.
Формулювання проблеми. Проблемою дослідження є виділення та теоретичне обґрунтування загальнодидактичних і особливих для підготовки вчителів до управління професійним самовизначенням учнів принципів.
Матеріали і методи. Для досягнення мети було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: теоретичні: системний аналіз філософської, психологічної, соціологічної і педагогічної наукової літератури, присвяченої дослідженню підготовки вчителів до управління професійним самовизначенням учнів в умовах закладу післядипломної педагогічної освіти, та навчально-методичної й інструктивно-методичної документації для визначення понятійно-категорійного апарату; методи системного аналізу, що застосовувалися для розгляду генезису підготовки вчителів до управління професійним самовизначенням учнів; методи порівняльного аналізу – для визначення суті науково-методичної системи підготовки вчителів до управління професійним самовизначенням учнів і її відмінностей від наявної системи підготовки; методи прямого структурного аналізу – для розгляду структури й особливостей підготовки вчителів до управління професійним самовизначенням учнів як системи.
Результати. Виділено і теоретично обґрунтовано дидактичні принципи післядипломної педагогічної освіти у підготовці вчителів до управління професійним самовизначенням учнів.
Висновки. Ефективними у підготовці вчителів до управління професійним самовизначенням учнів є такі дидактичні принципи післядипломної педагогічної освіти: наступності, науковості, усвідомлення, діяльності,  наочності,  предметності,  розвивального навчання,  демократизації, системного підходу,  забезпечення цілісності й безперервності розвитку готовності вчителя до управління професійним самовизначенням учнів,  саморозвитку,  регу­лярної оперативної діагностики і самодіагностики цієї готовності,  психологіч­ної підтримки розвитку у вчителів означеної готовності.

Abstract. The article highlights and theoretically substantiates the didactic principles of postgraduate pedagogical education, which are used in the preparation of teachers to manage the professional self-determination of students. The analysis of the basic laws and didactic principles of the specified training of teachers is carried out. The essence of each of the selected principles is revealed.
Formulation of the problem. The purpose of the article is to highlight and theoretically substantiate the general didactic and special principles for training teachers to manage professional self-determination of students.
Materials and methods. To achieve this goal, a set of complementary research methods was used, in particular: theoretical: systematic analysis of philosophical, psychological, sociological and pedagogical scientific literature devoted to the study of teacher training to manage professional self-determination of students in postgraduate pedagogical education, and teaching and instructional documentation for determining the conceptual and categorical apparatus; methods of system analysis used to consider the genesis of teacher training to manage professional self-determination of students; methods of comparative analysis - to determine the essence of the scientific and methodological system of teacher training for the management of professional self-determination of students and its differences from the existing system of training; methods of direct structural analysis - to consider the structure and features of teacher training to manage professional self-determination of students as a system.
Results. The didactic principles of postgraduate pedagogical education in the preparation of teachers for the management of professional self-determination of students are highlighted and theoretically substantiated.
Conclusions. The following didactic principles of postgraduate pedagogical education are effective in preparing teachers for managing students 'professional self-determination: continuity, scientificity, awareness, activity, clarity, subjectivity, developmental learning, democratization, system approach, ensuring integrity and continuity of teacher readiness to manage students' professional self-determination. self-development, regular operative diagnostics and self-diagnostics of this readiness, psychological support of development at teachers of the specified readiness.

У статті представлено теоретичний аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів до застосування цифрових технологій у професійній діяльності. Поширення цифрових технологій у всіх аспектах життя підкреслює важливість того, що усі громадяни мають орієнтуватися в цьому цифровому світі. Щоб бути цифрово компетентним, потрібно також мати критичне усвідомлення функції цифрових технологій у всіх аспектах життя та вміння ефективно їх використовувати. Зрозуміло, що в останні десятиліття увагу було зосереджено на ролі вчителів у допомозі учням досягти цифрової компетентності. Це, у свою чергу, привернуло увагу до готовності вчителів відповідати цим очікуванням. Отже, постає потреба звернути увагу на цифрову компетентність у педагогічній освіті. Важливо підкреслити професійну цифрову компетентність як динамічну концепцію, оскільки вона передбачає як професійну практику, так і професійний розвиток цих практик. Однак, враховуючи складність сучасного цифрового суспільства, будучи цифрово-компетентним учителем, він також повинен включати ставлення та етичні аспекти, щоб навчати та готувати учнів, щоб вони стали справжніми цифровими громадянами. Таким чином, майстерний вчитель із цифровою компетентністю потребує здібностей, які спираються на власний досвід і знання, отримані від ролі відповідального цифрового громадянина в суспільстві, і переносить цей досвід в певний професійний контекст. Тому структура професійної цифрової компетентності вчителів охоплює педагогічний, етичний, особистісний і технічний виміри. Така структура цифрової компетентності вчителів забезпечує повне охоплення під час впровадження освітньо-професійних програм підготовки вчителів, допомагає подолати проблеми застарілості, є достатньо гнучкою для включення нових і нових технологій. Тому на часі інтенсифікація процесу професійної підготовки майбутніх учителів до роботи в цифровому освітньому просторі, опанування ними найсучаснішими технологіями для впровадження інновацій у навчанні онлайн. Для цього необхідним є постійне професійне самовдосконалення з використання широкого спектру цифрових інструментів.

The article presents a theoretical analysis of the problem of preparing future teachers for the use of digital technologies in their professional activities. The proliferation of digital technologies in all aspects of life underscores the importance of all citizens navigating this digital world. Being digitally competent also requires a critical awareness of the role of digital technologies in all aspects of life and the ability to use them effectively. It is clear that in recent decades, attention has focused on the role of teachers in helping students achieve digital competence. This, in turn, drew attention to the willingness of teachers to meet these expectations. Therefore, there is a need to pay attention to digital competence in pedagogical education. It is important to emphasize professional digital competence as a dynamic concept, as it involves both professional practices and the professional development of these practices. However, given the complexity of today's digital society, being a digitally competent teacher must also include attitudinal and ethical aspects to teach and prepare students to become true digital citizens. Thus, a master teacher with digital competence needs abilities that draw on their own experience and knowledge gained from the role of a responsible digital citizen in society, and transfer this experience to a specific professional context. Therefore, the structure of professional digital competence of teachers covers pedagogical, ethical, personal and technical dimensions. Such a structure of the digital competence of teachers ensures full coverage during the implementation of educational and professional teacher training programs, helps to overcome the problems of obsolescence, and is flexible enough to include new and emerging technologies. Therefore, it is time to intensify the process of professional training of future teachers to work in the digital educational space, to master the most modern technologies for the introduction of innovations in online education. This requires constant professional self-improvement in the use of a wide range of digital tools.

Formulation of the problem. The Article Addresses the Issue of Cultivating Critical Thinking in Students Through Document Content Analysis. Description of a Pedagogical Experiment on the Integration of Sociology and Computer Science for students, with the Aim of Mastering Computer-Based Content Analysis Methods for Sociological Research.
Materials and Methods. Theoretical Research Methods: We conducted an analysis and synthesis of scientific sources to uncover the fundamental principles related to the research problem. Empirical Research Methods: We utilized various empirical techniques such as surveys, observations, and interviews. Statistical Methods for Processing Respondent Data: We employed statistical approaches to process and analyze the results of the surveys conducted with the respondents.
Results. The effectiveness of the experiment is evident from the results of the repeated control assessment, particularly the positive trend in average scores within the EG group compared to the CG at the end of the experiment. There is a noticeable increase in scores across various evaluation criteria, such as the utilization of a diverse range of tools for substantiation, logical consistency in thought, the presence of well-grounded conclusions, and an attempt at an accurate forecast of social phenomena
Conclusions. The proposed algorithm for implementing interdisciplinary connections between computer science and sociology through the use of computer-based content analysis methods holds significant importance. It fosters critical and algorithmic thinking in students, enhances their information technology competency, and nurtures their ability to assess properties of information flows and understand the nature of information conflicts.

Постановка проблеми. Узагальнення показників ефективного використання ресурсів підприємств з метою планомірного розвитку останніх є актуальним завданням, яке має практичну значущість у контексті нових викликів сьогодення, які постають перед суб’єктами господарювання. Метою дослідження є систематизація показників аналізу стану та руху основних фондів підприємств за групами та окреслення напрямків підвищення ефективності використання основних фондів підприємств.
Методи дослідження – систематизація, узагальнення.
Результати. У статті систематизовано показники, які ілюструють стан використання та рух основних фондів  підприємства, за групами: показники, які характеризують технічний стан основних фондів, тобто їх зношеність, придатність до використання; показники, які характеризують рух основних виробничих фондів – коефіцієнти оновлення, приросту, вибуття; показники, які характеризують ефективність використання основних фондів – фондомісткість, фондовіддача, фондорентабельність, фондоозброєність праці тощо; показники, які характеризують результативність діяльності за рахунок впровадження заходів щодо оптимізації основних фондів – зростання обсягів виробництва, економія основних виробничих фондів і т.п.
Висновки. Актуальними є такі напрямки підвищення ефективності використання основних фондів на основі їх оптимального використання: урізноманітнення заходів екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів, підвищення ритмічності роботи підприємств, приведення організаційної структури управління підприємством у відповідність до сучасних вимог ринку, використання виявлених резервів недозавантаженості основних фондів, технологічне оновлення виробництв (заміна застарілого устаткування, впровадження цифровізації бізнесу) тощо.

Formulation of the problem. The generalization of indicators of efficient use of enterprise resources for systematic development of the latter is an urgent task that is of practical importance in the context of new challenges facing businesses today. The study aims to systematize the indicators of analysis of the state and movement of fixed assets of enterprises by groups and outline areas for improving the efficiency of use of fixed assets of enterprises.
Research methods – systematization, generalization.
Results. The article systematizes the indicators that illustrate the state of use and movement of fixed assets of the enterprise, by groups: indicators that characterize the technical condition of fixed assets, i.e. their wear and tear, suitability for use; indicators that characterize the movement of fixed assets - the coefficients of renewal, growth, disposal; indicators that characterize the efficiency of the use of fixed assets - capital intensity, return on assets, return on assets, capital adequacy of labor, etc.; indicators that characterize the effectiveness of activities through the implementation of measures to optimize fixed assets - growth of production, savings of fixed assets, etc.
Conclusions. Analysis of the indicators of each of these groups allows us to conclude the possibilities of optimizing the use of fixed assets in different areas. In particular, the following areas of improving the efficiency of fixed assets based on their optimal use are relevant: diversification of measures of extensive and intensive use of fixed assets, increasing the rhythm of enterprises, bringing the organizational structure of enterprise management in line with modern market requirements, use of identified reserves of underutilization of fixed assets, technological renewal of production (replacement of obsolete equipment, introduction of digitalization of business), etc.

Постановка проблеми. Цифровізація суспільства обумовлює потребу розвитку відповідного типу культури. На рівні Нової української школи зазначається про потребу формування в молоді інформаційно-цифрової компетентності. Роботодавці як стейкґолдери спеціальностей зазначають про впровадження у виробництво цифрових технологій та потребу віртуального супроводу установи/організації у кібер-просторі. Зазначене актуалізує проблему формування відповідного типу культури в суспільстві – інформаційно-цифрової культури, інтерпретація сутності та структури  якої станом на сьогодні не є однозначною. Метою статті є обґрунтування структури інформаційної культури фахівців
Матеріали і методи: аналіз, структурно-логічний аналіз, термінологічний аналіз, зіставлення та узагальнення з метою деталізації компонентів інформаційної культури фахівців.
Результати. До структури інформаційно-цифрової культури майбутніх фахівців віднесені: аксіологічний (світоглядне бачення ІЦТ в інформаційному суспільстві, розуміння та усвідомлення ролі ЦТ у професійній діяльності); мотиваційний (прагнення послуговуватися ЦТ професійної орієнтації); технологічний (уміння послуговуватися мережевими та ММ-технологіями); пізнавальний компонент (навички роботи з інформаційними джерелами, у т.ч. навички пошуку, аналізу, оцінки, передачі інформації тощо); комунікативно-сугестивний (здатність до мовно-мовленнєвої взаємодії, володіння засобами вербального і невербального впливу для успішної трансляції професійної інформації); рефлексивний (здатність до саморозвитку в професійній царині та в царині ЦТ) компонент.
Висновки. Формування інформаційно-цифрової культури майбутніх фахівців передбачає цілеспрямований вплив на особистість за кожним із  компонентів інформаційно-цифрової культури.

Formulation of the problem. The digitalization of society necessitates the development of an appropriate type of culture. At the level of the New Ukrainian School, the need to form information and digital competence in young people is noted. Employers as stakeholders of specialties note the introduction of digital technologies in production and the need for virtual support of the institution / organization in cyberspace. This highlights the problem of forming the appropriate type of culture in society - information and digital culture, the interpretation of the essence and structure of which as of today is not unambiguous. The purpose of the article is to substantiate the structure of information culture of specialists
Materials and methods: analysis, structural and logical analysis, terminological analysis, comparison and generalization in order to detail the components of information culture of specialists.
Results. In the structure of information and digital culture of future professionals there is an axiological component (worldview vision of information and digital technologies in the information society, understanding and awareness of the role and importance of information and CT in professional activities); motivational component (desire to use DT of professional orientation); technological component (possession of network technologies, multimedia technologies for designing training sessions, ability to develop educational resources, etc.); cognitive component (professional knowledge and skills of working with information (search, analysis, evaluation, transmission, etc.)); communicative-suggestive component (language and speech training of future specialists, possession of means of verbal and nonverbal influence in order to broadcast professional information); reflective component (ability to self-development in the field of specialty and digital technologies.
Conclusions. The formation of information and digital culture of future professionals is a complex process of purposeful influence on the individual, which within a specially designed pedagogical system provides positive changes in the levels of formation of each of the components of information and digital culture of future professionals.