Формулювання проблеми. Проблему вдосконалення професійної підготовки майбутніх вчителів фізичного виховання доцільно вирішувати шляхом формування їхньої професійної майстерності не лише у процесі формальної освіти у ЗВО, але й шляхом неформального навчання. Метою дослідження є представити аналіз стану підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації спортивно-масових заходів засобами неформальної освіти.
Матеріали і методи. Теоретичні методи: системний аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури; узагальнення та систематизація. Емпіричні методи: анкетування.
Результати. Завданням неформальної освіти у галузі ФКіС передбачено створення умов для покращення стану здоров'я, формування мотиваційно-ціннісних установок для повної реалізації свого фізичного, психічного, духовного потенціалу, засвоєння знань про сутність здоров'я і здорового способу життя, розвиток умінь та навичок щодо самостійної оцінки свого здоров'я, виховання відповідальності за вибраний стиль поведінки щодо власного здоров'я. Вирішення цих завдань у системі неформальної освіти, зокрема під час проведення фізкультпауз; занять спортивних секцій, груп аеробіки, шейпінгу, фітнесу, відвідування тренажерної зали тощо; проведення масових фізкультурно-спортивних заходів змагального характеру; масових фізкультурно-спортивних заходів, слугуватиме формуванню відповідних компетентностей у студентів. Для студентів експериментальних груп нами пропонувалася участь у різноманітних масових фізкультурно-спортивних заходах змагального характеру: чемпіонати з баскетболу, футболу тощо, тренінги, у тому числі онлайн; флешмоби; спортивно-розважальні ігри, проведення педагогічної практики в умовах неформальної освіти ЗЗСО, а також тренінгів, воркшопів та майстер-класів від провідних учителів фізичної культури та тренерів м. Суми тощо.
Висновки. Підтверджено вплив участі майбутніх  учителів фізичної культури у заходах неформальної освіти на формування їх готовності до організації спортивно-масових заходів.

Problem formulation. The problem of improving the professional training of future physical education teachers should be solved by forming their professional skills not only in the process of formal education in free educational institutions, but also through non-formal education. The purpose of the study is to present an analysis of the state of preparation of future physical education teachers for the organization of sports events by means of non-formal education.
Materials and methods. Theoretical methods: systematic analysis of scientific, psychological and pedagogical, methodological literature; generalization and systematization. Empirical methods: questionnaires.
Results. The tasks of non-formal education in the field of FC&S provide for the creation of conditions for improving health, the formation of motivational and value attitudes for the full realization of their physical, mental, spiritual potential, learning about the essence of health and healthy living, development of skills for independent assessment of their health, education of responsibility for the chosen style of behavior in relation to their own health. Solving these problems in the system of non-formal education, in particular during physical education breaks; classes in sports sections, aerobics, shaping, fitness, gym, etc .; holding mass physical culture and sports events of a competitive nature; mass physical culture and sports events, will serve the formation of relevant competencies in students. For students of experimental groups we offered participation in various mass physical culture and sports events of competitive character: championships in basketball, football, etc., trainings, including online; flash mobs; sports and entertainment games, pedagogical practice in the context of non-formal education, as well as trainings, workshops and master classes from leading teachers of physical culture and coaches in Sumy, etc.
Conclusions. The influence of the participation of future physical education teachers in non-formal education activities on the formation of their readiness for the organization of sports events has been confirmed.

Задля узгодження інформаційної пари викладач-студент розроблено і впроваджено в освітній процес сукупність завдань, що наближено відтворюють задачі з практики медичних психологів.
Формулювання проблеми. Загальновідомо, що для того, щоб процес передачі інформації відбувся, необхідне узгодження параметрів інформаційної пари джерело-приймач. У випадку телекомунікаційних мереж приймач для отримання інформації за обраним каналом зв'язку підлаштовує свої параметри із параметрами джерела інформації. Освітній процес викладання інформаційних дисциплін для студентів, обрана спеціальність яких (на перший погляд) віддалена від інформатики, вимагає зміни способу подачі інформації від джерела (викладача) для кращого і більш ефективного сприйняття приймачем (студентом). Розробка завдань з інформаційних технологій, що за змістом передбачають освоєння методів обробки інформації, а за формулюванням наближені до реалій обраної студентом спеціальності, є шляхом узгодження інформаційної пари викладач-студент.
Матеріали і методи. Аналіз наукових джерел, спостереження за освітнім процесом, аналіз результатів навчання студентів у відповідності до проблеми дослідження.
Результати. Розроблено курс "Інформаційні технології в медицині" для студентів спеціальності "Медична психологія", який містить сукупність змістових модулів із завданнями, які наближені до реальних задач, що постають перед практикуючими медичними психологами.
Висновки. Процес узгодження інформаційної пари викладач-студент є динамічним і нескінченним з точки зору поглиблення засвоюваності студентами переданої інформації від викладача, оскільки поряд з освітнім процесом відбуваються зміни в оточуючому житті, що вимагають постійних змін. Наприклад, перехід більшості сфер життя на віддалений режим роботи в зв'язку з пандемією. Тому в курс введені завдання для опанування навиків роботи з он-лайн технологіями: створення сайтів, он-лайн опитувальників, обробка результатів засобами "хмарних" застосунків.

Abstract. A set of tasks that closely reproduce the tasks of the practice of medical psychologists was developed and implemented in the educational process for coordination of the information pair teacher-student
Formulation of the problem. It is well known that for the information transfer process to take place, it is necessary to coordinate the parameters of the source-receiver information pair. In the case of telecommunication networks, the receiver adjusts its parameters with the parameters of the information source to receive information using the selected communication channel. The educational process of teaching IT for specialties unassociated directly with IT requires a change in the way information is presented from the source (teacher) to the receiver (student). This will make the perception of information better and more efficient. The development of IT tasks, the content of which involves the mastering of information processing methods, and the wording is close to the realities of the specialty chosen by the student, will coordinate the information pair teacher-student.
Materials and methods. Analysis of scientific sources, observation of the educational process, analysis of student learning outcomes under the research problem.
Results. The course "Information Technologies in Medicine", which contains a set of content modules with tasks that are close to the real problems facing practicing medical psychologists, has been developed for Medical Psychology students.
Conclusions. The process of coordination of information pair teacher-student is dynamic and endless in terms of deepening students' assimilation of information transmitted from the teacher. Along with the educational process, there are changes in the surrounding life that require constant change. For example, the transition of most spheres of life to remote operation while a pandemic. Therefore, the course includes tasks for mastering the skills of working with online technologies, namely the creation of sites, online questionnaires, processing the results using "cloud" applications.

Формулювання проблеми. У покоління сучасних студентів, майбутніх учителів математики та інформатики, переважно візуальне сприймання інформації, але при цьому більшість з них лише «проглядає» візуальну інформацію, не заглиблюючись у зміст та не оцінюючи її критично. Нівелювати даний недолік можна за умови цілеспрямованого та системного формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики і інформатики у закладах вищої освіти, що можливо реалізувати у межах педагогічної системи, теоретичне обґрунтування якої передбачає уточнення методологічних засад, що характеризуються системою принципів і підходів до такого формування.
Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів, формування інформаційної та візуальної культури. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення.
Результати. У визначенні методологічних засад процесу формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики і інформатики у закладах вищої освіти потрібно виходити з чотирьох рівнів методології: філософського, загально наукового, конкретно наукового та технологічного. На філософському рівні основою формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики є діалектичний підхід, який дозволяє вивчати процеси і явища у їх взаємозв’язках, динаміці, розвитку; спостерігати перехід кількісних змін у якісні; виявляти внутрішні суперечності, єдність протилежностей, базуючись на цьому, визначати рушійні сили пізнання; керуватися законом заперечення заперечень, аналізуючи в єдності теорію і практику явищ, що вивчаються.
Висновки. Вибір філософського рівня надає можливість дослідження професійної підготовки майбутніх учителів математики та інформатики з точки зору загально наукового, світоглядного розуміння, системи загальних теоретичних поглядів на всесвіт, місця людини в ньому, з’ясування різних форм її ставлення до світу, що розглядається в пізнавальному, практичному й ціннісному аспектах. Філософські засади формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики надають можливість отримати загальні орієнтири для нового пізнання й відкриття нових знань, обґрунтувати взаємозв’язки її теоретичної та практичної методології, окреслити основу для осмислення теоретико-методологічних основ дослідження.

Formulation of the problem. In the generation of modern students, pre-service mathematics, and computer science teachers, the visual type of perception of information prevails, but most of them only "view" visual information, without delving into the content and not evaluating it critically. This drawback can be eliminated by purposeful and systematic formation of visual and information culture of pre-service mathematics and computer science teachers, which can be implemented within the pedagogical system, the theoretical justification of which provides clarification of methodological principles characterized by a system of principles and approaches to such formation.
Materials and methods. The basis of the study was the scientific research of national and foreign scientists who study the training of pre-service teachers, the formation of information, and visual culture. To achieve this goal, the methods of the theoretical level of scientific knowledge were used: analysis of scientific literature, synthesis, formalization of scientific sources, description, and comparison.
Results. In determining the methodological foundations of the process of forming the visual and information culture of pre-service mathematics and computer science teachers in higher education institutions should be based on four levels of methodology: philosophical, general scientific, specifically scientific, and technological. At the philosophical level, the basis for the formation of visual and information culture of pre-service mathematics and computer science teachers is a dialectical approach, which allows studying processes and phenomena in their relationships, dynamics, development; observe the transition from quantitative to qualitative changes; identify internal contradictions, the unity of opposites, based on this, to determine the driving forces of cognition; to be guided by the law of double negation, analyzing the theory and practice of the studied phenomena in the unity.
Conclusions. The choice of philosophical level provides an opportunity to study the training of pre-service mathematics and computer science teachers in terms of general scientific, philosophical understanding, a system of general theoretical views of the universe, man's place in it, clarifying various forms of his attitude to the world considered in cognitive, practical and value aspects. Philosophical principles of formation of visual and information culture of pre-service mathematics and computer science teachers provide an opportunity to get general guidelines for new knowledge and discovery of new knowledge, to substantiate the relationship of its theoretical and practical methodology, to outline the basis for understanding the theoretical and methodological foundations of research.

У статті розглянуто зарубіжний досвід країн ЄС у галузі формування і розвитку цифрових навичок і цифрової компетентності для різних категорій населення, що напряму пов'язано з інтенсивним розвитком цифрових технологій та цифровою трансформацією багатьох галузей суспільної діяльності.
Формулювання проблеми. Стрімкий технологічний прорив багатьох галузей виробництва спричинює значні зміни на глобальному ринку праці. За прогнозами багатьох аналітиків цифрова трансформація економіки призведе до того, що в найближчі роки багато професій і спеціальностей кардинально зміняться або взагалі зникнуть. Поява нових професій призводять до необхідності формування нових навичок та компетентностей фахівців, зокрема пов'язаних з уміннями працювати з цифровими технологіями, а саме цифрових навичок і цифрової компетентності.
Результати. Вивчення зарубіжного досвіду країн ЄС у галузі формування і розвитку цифрових навичок і цифрової компетентності для громадян показало, що подібні дослідження напряму пов'язані бурхливим розвитком цифрових технологій, процесами цифрової трансформації різних галузей суспільства (виробництва, економіки, бізнесу, освіти, соціальних галузей тощо), а також становленням цифрового суспільства. Для цього в ЄС протягом тривалого часу ведуться пошуки шляхів формування і розвитку цифрових навичок і цифрової компетентності для громадян; розроблено та апробовано структури цифрової компетентності для різних категорій населення. Крім того, європейськими країнами ведеться активна підтримка ініціатив з формування і розвитку цифрової компетентності громадян, зокрема освітян та молоді.
Висновки. Цифрові навички і цифрова компетентність є одними з найважливіших у сучасному суспільстві, в умовах якого технологічні інновації змінюють ринок праці, знання, уміння, необхідні для життя та роботи в цифровому суспільстві. Тому важливим завданням сучасної освіти є формування і розвиток ключових компетентностей, зокрема цифрових, для підготовки майбутніх фахівців для майбутніх професій. Необхідними кроками для України у даній галузі є не тільки розробка структур цифрової компетентності для громадян, освітян, молоді та ін., а й визначення шляхів підвищення цифрової грамотності населення України в цілому.

Abstract. The paper examines the foreign experience of EU countries in the field of formation and development of digital skills and competencies for citizens, which is directly related to the intensive development of digital technologies and digital transformation of the society as a whole.
Formulation of the problem. The rapid technological breakthrough in many industries leads to significant changes in the global labor market. According to many analysts, the digital transformation of the economy will lead to the fact that in the coming years, many professions and specialties will change dramatically or disappear altogether. The emergence of new professions leads to the need to form new skills and competencies of professionals, in particular related to the ability to work with digital technologies, namely digital skills and competencies.
Results. The study of foreign experience of EU countries in the field of formation and development of digital skills and competencies for citizens showed that such studies are directly related to the rapid development of digital technologies, the digital transformation of various sectors of society (manufacturing, economy, business, education, social sectors, etc.). as well as the development digital society. To this end, the EU has long been looking for ways to improve digital skills and competencies for citizens; developed and tested structures of digital competencies for different categories of the population. Besides, European countries are actively supporting initiatives to form and develop digital competencies of citizens, including educators and youth.
Conclusions. Digital skills and competencies are among the most important in today's society, where technological innovation is changing the labor market, knowledge, skills needed to live and work in a digital society. Therefore, an important task of modern education is the formation and development of key competencies, including digital, to train future professionals for non-existent professions. Necessary steps for Ukraine in this area are not only the development of digital competence frameworks for citizens, educators, youth, etc. but also the identification of ways to increase the digital literacy of the population of Ukraine as a whole.

Формулировка проблемы. Объективная реальность, связанная с пандемией, потребовала практически от всех учреждений образования перейти на онлайн обучение, однако, на данный момент в педагогической науке не разработана специальная методика онлайн обучения, которая включала бы в себя цель, дидактические принципы и организационно-педагогические условия, содержание и контрольно-диагностический инструментарий онлайн обучения, а также описание особенности деятельности педагога и обучающихся в условиях онлайн взаимодействия.
Материалы и методы: теоретический анализ и обобщение научно-исследовательских работ, значимость которых признана научным сообществом в сфере цифровой трансформации системы образования.
Результаты. Дано общее определение онлайн обучения, выделены его структурные элементы (D-learning, E-learning, B-learning). Предложены общедидактические принципы (принцип взаимосвязи когнитивной и личностно-развивающей составляющих процесса обучения, принцип оптимальной информационной насыщенности учебного материала онлайн обучения, принцип дополнительности), на которых должно базироваться онлайн обучение. Исходя из опыта работы автора дана классификация форм онлайн обучения, а также представлено разделение онлайн обучения по времени его проведения. Предложен алгоритм онлайн обучения и описаны существующие сервисы (социальные сети и сервисы видеоконференций), которые можно использовать как средства онлайн взаимодействия между участниками образовательного процесса. Предложена структура типового онлайн занятия с описанием задач каждого из этапов учебного взаимодействия (этап организации совместной учебно-познавательной деятельности, этап изучения нового материала и его первичного закрепления, этап первичного контроля полученных знаний, обобщение и систематизация полученных обучающимися знаний), деятельности учителя и обучающихся в определенные промежутки времени онлайн занятия.
Выводы. Предложенные подходы к организации и проведению онлайн занятий в учреждениях образования должны способствовать повышению эффективности обучения в условиях пандемии. Однако проведенное исследование показало недостаточную разработанность соответствующей методики.

Formulation of the problem. The objective reality associated with the pandemic demanded that almost all educational institutions switch to online learning, however, at the moment, pedagogical science has not developed a special online learning methodology that would include the goal, didactic principles and organizational and pedagogical conditions, content and control and diagnostic tools for online learning, as well as a description of the features of the activities of the teacher and students in online interaction.
Materials and methods: theoretical analysis and generalization of research works, the significance of which is recognized by the scientific community in the field of the digital transformation of the education system.
Results. A general definition of online learning is given, its structural elements are highlighted (D-learning, E-learning, B-learning). General didactic principles are proposed (the principle of the relationship between the cognitive and personality-developmental components of the learning process, the principle of optimal information saturation of the educational material of online learning, the principle of complementarity) on which online learning should be based. Based on the author's work experience, a classification of forms of online education is given, as well as the division of online education by the time it is conducted. An algorithm for online learning is proposed and existing services (social networks and videoconferencing services) are described, which can be used as a means of online interaction between participants in the educational process. The structure of a typical online lesson with a description of the tasks of each of the stages of educational interaction (the stage of organizing joint educational and cognitive activities, the stage of studying new material and its primary consolidation, the stage of primary control of the acquired knowledge, generalization, and systematization of the knowledge gained by students), the activities of the teacher and students in certain intervals of time online classes.
Conclusions. The proposed approaches to organizing and conducting online classes in educational institutions should contribute to increasing the effectiveness of training in a pandemic. However, the conducted research has shown insufficient development of the corresponding technique.