Постановка проблеми. Данія є країною, в якій на високому рівні надаються реабілітаційні послуги, що серед іншого означає якісну професійну підготовку фахівців фізичної терапії, ерготерапії. Вивчення особливостей такої підготовки може позитивно вплинути на якість практичної підготовки фахівців з фізичної терапії в Україні. Мета статті – дослідити особливості практичної підготовки фахівців з фізичної терапії в університетах Данії.
Методи дослідження. На даному етапі наукового пошуку використано таких теоретичних методів дослідження: аналіз, систематизація, порівняння й узагальнення навчального плану, наукових даних, клінічної освіти, практичного досвіду та здатності мислити по-новому з метою дослідити зміст професійної підготовки у галузі підготовки фахівців з фізичної терапії в данських університетах при проходженні теоретичного та клінічного навчання на протязі двох років у Копенгагенському університеті.
Результати. У статті проаналізовано особливості практичної підготовки фахівців з фізичної терапії на прикладі Копенгагенської Професійної вищої Школи Копенгагенського університету прикладних наук (Данія). Описано види практичних занять і особливості оцінювання клінічної підготовки фахівців з фізичної терапії в данських університетах. Визначено можливості, передумови, засоби (клінічні міркування у фізіотерапії) та оцінювання клінічного навчання для підготовки фахівців з фізичної терапії.
Висновки. В зв’язку з соціально важливими змінами у системі охорони здоров’я, прагненням увійти в міжнародний простір, заклади освіти України повинні суттєво модифікувати організацію та зміст освіти, підготовити принципово нове покоління кадрів з вищою освітою, які будуть відповідати вимогам внутрішнього та зовнішнього ринків праці. Останнє обумовлює доцільність аналізу і впровадження передового закордонного досвіду щодо підготовки бакалаврів фізичної терапії.

Formulation of the problem. Denmark is a country where rehabilitation services are provided at a high level, which means, among other things, high-quality professional training of physical therapy specialists. The study of the peculiarities of such training can positively affect the quality of practical training of specialists in physical therapy in Ukraine. The purpose of the article is to investigate the features of practical training of physical therapy specialists in Danish universities.
Research methods. At this stage of scientific research, the following theoretical research methods are used: analysis, systematization, comparison and generalization of curriculum, scientific data, clinical education, practical experience to explore the content of training in physical therapy in Danish universities during theoretical and clinical training at the University of Copenhagen for two years.
Results. The article analyzes the features of practical training of specialists in physical therapy on the example of the Copenhagen Vocational Higher School of the Copenhagen University of Applied Sciences (Denmark). Types of practical classes and features of evaluation of clinical training of specialists in physical therapy in Danish universities are described. Possibilities, preconditions, means (clinical considerations in physiotherapy) and evaluation of clinical training for training of specialists in physical therapy are determined.
Conclusions. In connection with socially important changes in the health care system, the desire to enter the international space, educational institutions of Ukraine must significantly modify the organization and content of education, prepare a fundamentally new generation of staff with higher education that will meet the requirements of domestic and foreign labor markets. The latter determines the feasibility of analysis and implementation of advanced foreign experience in the preparation of bachelors of physical therapy.

Формулювання проблеми. Актуальним є соціальний запит на професійну підготовку таких фахівців, які б володіли уміннями відновлення та зміцнення здоров’я, важливе значення для ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту має розробка моделі формування готовності до здоров’явідновлювальної діяльності у процесі професійної діяльності.
Матеріали і методи. Теоретичні: аналіз та систематизація наукових джерел, інтегральний аналіз, логіко-системний аналіз, класифікація, аналогія, індукція, дедукція, узагальнення науково-теоретичних і практичних даних.
Результати. Розроблена модель підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності – це цілісна відкрита система структурних (мета, методологічні підходи, принципи, сутність та структура готовності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності, рівні її сформованості) і функціональних (практична реалізація формування умінь використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності, оцінювання рівнів готовності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності) компонентів, що знаходяться у взаємозв’язку та взаємодії і спрямовані на забезпечення освітньої діяльності студентів ЗВО спеціальностей галузі ФКіС з метою вирішення завдань якісної спортивно-педагогічної підготовки до професійної діяльності.
Висновки. Моделювання професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності дозволяє більш наочно дослідити особливості цього процесу, створює передумови для узагальнення всього найкращого, що накопичено вищою фізкультурною освітою.

Problem formulation. The social demand for professional training of such specialists who would have the skills to restore and strengthen health is important, it is important for effective professional training of future specialists in physical culture and sports to develop a model of readiness for health and recovery activities.
Materials and methods. Theoretical: analysis and systematization of scientific sources, integrated analysis, logical-system analysis, classification, analogy, induction, deduction, generalization of scientific-theoretical and practical data.
Results. The developed model of preparation of future specialists of physical culture and sports for the use of health-improving technologies in professional activity is a holistic open system of structural (purpose, methodological approaches, principles, essence and structure of readiness of future specialists of physical culture and sports for use of health-improving technologies in professional activities, levels of its formation) and functional (practical implementation of the formation of skills in the use of health technologies in professional activities, assessment of the levels of readiness of future specialists in physical culture and sports to use health technologies in professional activities) components that are interconnected and interactions and aimed at ensuring the educational activities of students of the Free Economic Zone specialties in the field of FCiS in order to solve the problems of quality sports and pedagogical training for professional activities.
Conclusions. Modeling the professional training of future specialists in physical culture and sports for the use of health-promoting technologies in professional activities allows you to more clearly explore the features of this process, creates the preconditions for generalizing all the best that has accumulated in higher education.

Формулювання проблеми. Роль учителя фізики у формуванні сучасного наукового світогляду учнів є однією із провідних, оскільки вивчення фізики як джерела розуміння природних явищ є принципово важливим для засвоєння інших природничих навчальних дисциплін. Навчальне пізнання має багато спільного із науковим пізнанням. Тому необхідно не тільки ознайомлювати студентів із системою готових наукових істин, але і озброювати їх методами наукового пізнання.  Однак у програмах педагогічних вузів із загальної фізики приділяється недостатня увага формуванню у студентів методологічних знань. При вивченні кожного розділу курсу загальної фізики необхідно розкривати дидактичний потенціал методологічних принципів фізики, які сприяють оволодінню студентами методикою наукового пізнання.
Матеріали і методи: теоретичний аналіз філософської, методологічної, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури; методологічний аналіз навчальних програм і навчальних посібників; системно-структурний аналіз змісту наукових понять.
Результати дослідження. У роботі запропоновано перелік розділів і тем курсу загальної фізики, під час вивчення яких можна розкривати суть методологічних принципів фізики, показувати їх роль у пізнанні законів світобудови і побудові наукових фізичних моделей і теорій.
Висновки. Для ефективного озброєння майбутніх учителів фізики системою знань, яка б ґрунтувалася на встановлених у науці методологічних принципах і ціннісних установках, необхідно розробити і впровадити у процес підготовки відповідних педагогічних кадрів вищих навчальних закладів спецкурс «Методологія фізики та методики навчання фізики». Крім того, на нашу думку, перспективним напрямком подальших досліджень є розробка методології навчання фізики на основі дидактики фізики і методології фізики.

Problem formulation. The role of a physics teacher in the formation of modern scientific worldview of students is one of the leading, because the study of physics as a source of understanding of natural phenomena is fundamentally important for the development of other natural sciences. Educational knowledge has much in common with scientific knowledge. Therefore, it is necessary not only to acquaint students with the system of ready-made scientific truths, but also to equip them with methods of scientific knowledge.  However, in the programs of pedagogical universities in general physics, insufficient attention is paid to the formation of students’ methodological knowledge. When studying each section of the course of general physics, it is necessary to reveal the didactic potential of methodological principles of physics, which contribute to students’ mastery of the methods of scientific cognition.
Materials and methods.
- theoretical analysis of philosophical, methodological, psychological and pedagogical, scientific and methodological literature;
- methodological analysis of educational programs and manuals;
- system-structural analysis of the content of scientific concepts.
Research results. The paper proposes a list of sections and topics of the course of general physics, during the study of which it is possible to reveal the essence of methodological principles of physics, show their role in understanding the laws of the universe and building scientific physical models and theories.
Conclusions. In order to effectively equip future physics teachers with a system of knowledge based on methodological principles and values established in science, it is necessary to develop and implement a special course "Methodology of Physics and Methods of Teaching Physics" in the process of training relevant pedagogical staff of higher educational institutions. In addition, in our opinion, a promising area of further research is the development of a methodology for teaching physics based on the didactics of physics and the methodology of physics.

У статті представлено теоретичний аналіз проблеми розвитку інформаційно-цифрової компетентності школярів як закономірності сучасного освітнього процесу. Реформа загальної середньої освіти "Нова українська школа" визначає інформаційно-цифрову компетентність серед низки ключових компетентностей. Ця компетентність передбачає набуття учнями цифрової грамотності для розвитку та спілкування, вміння безпечно та етично використовувати цифрові пристрої і технології для навчання, особистого та соціального благополуччя, життя та вирішення повсякденних проблем. Крім того, на думку представників Нової української школи, основним завданням педагогіки партнерства є подолання інерції мислення та перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу, який здійснюється в контексті спільної діяльності вчителів, учнів та батьків. Таким чином, інформаційно-цифрова компетентність учнів є важелем, що дозволяє їм знаходити, представляти, перетворювати, аналізувати, узагальнювати, систематизувати, відтворювати та критично оцінювати інформацію з метою вирішення життєвих проблем. Інформаційно-цифрова компетентність забезпечує свідоме використання інформаційних продуктів і цифрових пристроїв для доступу до інформації, творчого самовираження, спілкування, співпраці та взаємодії, ефективного оволодіння новітніми технологіями. Високорозвинені інформаційно-цифрові компетентності уможливлюють реалізацію результатів використання інформаційних технологій та сприяють дотриманню норм етичної, загальнолюдської та міжкультурної взаємодії і соціальної комунікації в сучасному суспільстві. Інформаційно-цифрова компетентність учнів є основою їхньої успішності в цифровому сучасному суспільстві, а освітня діяльність розглядається як рушійна сила розвитку соціальної активності в контексті цифрової соціалізації. Як свідчать дослідження та кращі освітні практики, описані в науковій літературі, формування інформаційно-цифрової компетентності в школах є найефективнішим за умови системного підходу та повної інтеграції навчальної діяльності. Це комплексна програма поетапного розвитку всіх складових інформаційно-цифрової компетентності на уроках навчальних предметів та в позаурочній діяльності.

Abstract. The article presents a theoretical analysis of the problem of the development of information and digital competence of schoolchildren as a regularity of the modern educational process. The reform of general secondary education "New Ukrainian School" defines information and digital competence among several key competencies. This competence involves students acquiring digital literacy for development and communication, the ability to safely and ethically use digital devices and technologies for learning, personal and social well-being, life, and solving everyday problems. In addition, according to the representatives of the New Ukrainian School, the main task of partnership pedagogy is to overcome the inertia of thinking and move to a qualitatively new level of building relationships between participants in the educational process, which is carried out in the context of the joint activities of teachers, students, and parents. Thus, students' information and digital competence is a lever that allows them to find, present, transform, analyze, summarize, systematize, reproduce, and critically evaluate information to solve life problems. Information and digital competence ensure the conscious use of information products and digital devices for access to information, creative self-expression, communication, cooperation and interaction, and effective mastering of the latest technologies. Highly developed informational and digital competencies make it possible to realize the results of using information technologies and contribute to observing the norms of ethical, universal, and intercultural interaction and social communication in modern society. Information and digital competence of students is the basis of their success in the digital modern society, and educational activity is considered a driving force for the development of social activity in the context of digital socialization. According to research and best educational practices described in the scientific literature, the formation of information and digital competence in schools is most effective under a systematic approach and full integration of educational activities. This is a comprehensive program of step-by-step development of all components of information and digital competence in the lessons of academic subjects and extracurricular activities.

Формулювання проблеми. Підвищення інноваційної культури громадян неможливе без модернізації освіти, яка на сьогодні повинна включати обов’язкову підготовку майбутніх фахівців до власної інноваційної діяльності, основою якої є евристичні методи. Обізнаність в підходах, закономірностях, методиках, інструментах творчої роботи є необхідною умовою продуктивної інноваційної діяльності. Період кінця ХІХ – початку ХХ століть став найбільш насиченим новими підходами щодо розширення методів винахідницької діяльності через стрімкий розвиток інженерних та психологічних наук. Метою статті є дослідження розвитку евристичних методів на початку третього етапу розвитку філософії та науки, визначення основних досягнень та напрямів наступних досліджень.
Матеріали і методи. У дослідженні використовувалися такі методи: аналіз і синтез змісту технічних, математичних, фізичних, філософських, психолого-педагогічних, історичних наукових та методичних досліджень щодо проблеми формування й розвитку евристики на початку третього етапу розвитку філософії та науки; порівняльно-історичний, ретроспективний методи; структурно-логічний аналіз.
Результати. Серед найважливіших досліджень з питань евристики на початок третього етапу розвитку філософії та науки слід виділити праці Енгельмейєра, Маха, Рібо та Пуанкаре, які намагались систематизувати послідовність етапів, методи і підходи у винахідницькій діяльності. Послідовності етапів винахідницької діяльності, запропоновані Енгельмейєром та Пуанкаре; систематизування Махом і Пуанкаре основних інструментів пізнання; твердження про обов’язкові взаємний обмін результатів досліджень науковцями, сприяння та соціальне об’єднання дослідників; проголошення головної ролі несвідомого Рібо, Махом, Енгельмейєром і Пуанкаре – все це визначило подальші дослідження психологічних, філософських, педагогічних, технічних наук щодо розвитку евристичних методів.
Висновки. Зроблений аналіз розвитку евристики в період кінця ХІХ – початку ХХ століть надав можливості оцінити ті значні досягнення у визначенні природи творчості та закономірностей винахідницької діяльності, які надали потужний поштовх для наступних напрямів досліджень. Саме в цей період, завдяки активній співпраці науковців з різних галузей та різних країн, вдалося систематизувати евристичні методи, визначити послідовність етапів у винахідницькій діяльності. Визнання вченими провідної ролі несвідомої психічної діяльності в процесі винахідництва вказало важливий напрям досліджень для психологічних наук. Продуктивна інноваційна діяльність неможлива без глибокого розуміння евристичних методів, їх сутності та історії розвитку.

Formulation of the problem. Improving the innovative culture of citizens is impossible without the modernization of education, which today must include the mandatory training of future professionals for their innovative activities, which are based on heuristic methods. Competency in the approaches, patterns, methods, tools of creative work is a necessary condition for productive innovation. The period of the late XIX – early XX centuries has become the most saturated with new approaches to the expansion of methods of inventive activity through the rapid development of engineering and psychological sciences. The article aims to study the development of heuristic methods at the beginning of the third stage of development of philosophy and science, to determine the main achievements and directions of further research.

Materials and methods. The following methods were used in the study: analysis and synthesis of the content of technical, mathematical, physical, philosophical, psychological and pedagogical, historical scientific and methodological research on the problem of formation and development of heuristics at the beginning of the third stage of the history of philosophy and science; comparative-historical, retrospective methods; structural and logical analysis.
Results. Among the most important studies on heuristics at the beginning of the third stage of development of philosophy and science are the works of Engelmeier, Mach, Ribot, and Poincaré, who tried to systematize the sequence of stages, methods, and approaches in inventive activity. Sequences of stages of inventive activity proposed by Engelmeier and Poincaré; systematization by Mach and Poincaré of the basic tools of cognition; statements about the obligatory mutual exchange of research results by scientists, assistance and social association of researchers; the proclamation of the main role of the unconscious Ribot, Mach, Engelmeier and Poincaré – all this determined further research in psychological, philosophical, pedagogical, technical sciences on the development of heuristic methods.
Conclusions. The analysis of the development of heuristics in the late XIX – early XX centuries provided an opportunity to assess the significant achievements in determining the nature of creativity and patterns of inventive activity, which provided a powerful impetus for further research. It was during this period, thanks to the active cooperation of scientists from different fields and different countries; it was possible to systematize heuristic methods, to determine the sequence of stages in inventive activity. Recognition by scientists of the leading role of unconscious mental activity in the process of the invention indicated an important area of research for the psychological sciences. Productive innovation is impossible without a deep understanding of heuristic methods, their essence, and the history of development.