Формулювання проблеми. Актуальним є соціальний запит на професійну підготовку таких фахівців, які б забезпечили раціональне використання людиною рухових можливостей на основі знань про механіку рухів людини, умінь аналізувати рухи та обирати з них раціональні для конкретного виду рухової активності, навичок професійної рухової дидактики, що у контексті професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту інтегрується у кінезіологічну компетентність.
Матеріали і методи. Теоретичні: аналіз та систематизація наукових джерел, інтегральний аналіз, логіко-системний аналіз, класифікація, аналогія, індукція, дедукція, узагальнення науково-теоретичних і практичних даних, педагогічне моделювання.
Результати. Розроблена модель розвитку кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту на засадах диференційованого підходу – це цілісна система структурних (мета, диференційований підход, принципи, сутність та структура кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту, рівні її сформованості) і функціональних (практична реалізація кінезіологічної підготовки, оцінювання розвитку кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту) компонентів, що знаходяться у взаємозв’язку та взаємодії і спрямовані на забезпечення освітньої діяльності студентів ЗВО спеціальностей галузі ФКіС з метою вирішення завдань якісної спортивно-педагогічної підготовки до професійної діяльності.  
Висновки. Розвиток кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту на засадах диференційованого підходу є актуальною проблемою, для вирішення якої необхідно модифікувати й удосконалити чинну систему професійної підготовки майбутніх фахівцв, спрямовуючи її у бік активного застосування інноваційних видів рухової діяльності на засадах диференційованого підходу.

Problem formulation. The social demand for professional training of such specialists is relevant, which would ensure the rational use of human motor abilities based on knowledge of the mechanics of human movements, the ability to analyze movements and choose from them rational for a particular type of motor activity, skills of professional motor didactics in the context of training. specialists in physical culture and sports are integrated into kinesiological competence.
Materials and methods. Theoretical: analysis and systematization of scientific sources, integrated analysis, logical-system analysis, classification, analogy, induction, deduction, generalization of scientific-theoretical and practical data, pedagogical modeling.
Results. The developed model of development of kinesiological competence of future specialists in physical culture and sports on the basis of differentiated approach is a holistic system of structural (purpose, differentiated approach, principles, essence and structure of kinesiological competence of future specialists in physical culture and sports, levels of its formation) and functional implementation of kinesiological training, assessment of the development of kinesiological competence of future specialists in physical culture and sports) components that are interconnected and interact and aimed at ensuring the educational activities of students specialties FK&S to solve problems of quality sports and pedagogical training.
Conclusions. The development of kinesiological competence of future specialists in physical culture and sports on the basis of a differentiated approach is an urgent problem, to solve which it is necessary to modify and improve the current system of training of future specialists, directing it towards active use of innovative motor activities on the basis of differentiated approach.

Formulation of problems. The main purpose of professional training of a physical education specialist is formation of its general cultural, moral and professional development. One of the components of general cultural development is a high level of culture the health of the future specialist. Training a physical education specialist with a high level of health culture contributes to the solution of priority tasks of education system. In the practice of professional training in higher educational institutions, not enough attention is paid to the problem of health culture formation. Thus, there are contradictions between the growing need of future professionals for information about health culture and disabilities of the educational process. The purpose is to determine the vectors of formation of the health culture of a physical education specialist in the process of analysis of scientific, methodological, and psychological pedagogical literature.
Materials and methods. This article analyzes the literature on the problem of forming a culture of health of the future specialist in physical education.
Results. The factors (using of personal-oriented education, ensuring the continuity of the process of physical education, improving the health culture of scientific-pedagogical workers, involvement of students in physical exercises in order to form a culture of health, consideration of age and individual characteristics, improving the content of physical education classes ) of formation of health culture in physical education classes are determined.
The components of health culture ( the physical, the psycho-physiological, the social, the spiritual, the information ) that play a significant role in the professional activity of a physical education specialist are highlighted.
Conclusions. For the effective formation of health culture content of professional training in higher educational institutions at the present stage should be focused on equipping students with knowledge, skills in formation, maintaining and promoting health in all of the aspects and include certain components of health culture. Brought health culture is of great importance for a physical training specialist. It promotes professional and personal self-development and self-improvement.

Постановка проблеми. Основна мета професійної підготовки фахівця з фізичного виховання - його загальний культурний, моральний та професійний розвиток. Однією із його складових є високий рівень культури здоров’я майбутнього фахівця. Підготовка фахівця з фізичної культури з високим рівнем культури здоров’я сприяє вирішенню пріоритетних завдань системи освіти. У практиці професійної підготовки у закладах вищої освіти уваги приділяється проблемі формування культури здоров’я. Таким чином, існують суперечності між зростаючою потребою майбутніх фахівців у інформації про культуру здоров’я та обмеженість у цьому професійної підготовки. Мета - визначити вектори формування культури здоров’я фахівця з фізичного виховання.
Матеріали та методи. Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми формування культури здоров’я майбутнього фахівця з фізичного виховання.
Результати. Факторами формування культури здоров’я на заняттях  з фізичної культури є: використання особистісно-орієнтованої освіти, забезпечення безперервності процесу фізичного виховання, підвищення культури здоров’я науково-педагогічних працівників, залучення студентів до фізичних вправ з метою формування культури здоров’я, врахування віку та особистості визначено характеристики, вдосконалення змісту уроків фізичної культури. Серед компонентів культури здоров’я виділені фізичну, психофізіологічну, соціальну, духовну, інформаційна складові.
Висновки. Для ефективного формування культури здоров’я зміст професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти має бути орієнтований на оснащення студентів знаннями, навичками формування, підтримання та зміцнення здоров'я в усіх його аспектах та передбачати формування компонентів культури здоров’я. Сформована культура здоров'я сприяє професійному та особистісному саморозвитку та самовдосконаленню фахівця з фізичного виховання.

Формулювання проблеми. Студентські роки − це роки коли відбувається активний інтелектуальний, фізичний розвиток та соціалізація особистості, саме цей період важливий для формування необхідних не лише фахових компетентностей у майбутній професійній діяльності, а для у набутті знань щодо збереження і зміцнення здоров’я. Іншими словами, формування у студентів здоров’язбережувальних компетентностей. Важливість технологій збереження і зміцнення здоров’я студентської молоді відображено у Законі України «Про освіту». Модернізація фізичного виховання у закладах вищої освіти передбачає впровадження різних моделей (секційної, професійно орієнтованої, традиційної, індивідуальної) та форм фізичного виховання (формальної, неформальної, інформальної). Саме неформальна фізкультурна освіта може бути потужною формою формування у студентів здоров’язбережувальних компетентностей.
Матеріали і методи. Для розв’язання проблеми у роботі було використано теоретичні методи дослідження: аналіз і узагальнення педагогічної та навчально-методичної літератури.
Результати. В ході аналізу і узагальнення наукової, педагогічної та навчально-методичної літератури з’ясовано, що «неформальна фізкультурна освіта» − це освіта, що надає знання, практичні уміння, навички та потребу самостійно займатися фізичними вправами усе життя.
Висновки. Нами визначено, що завданнями неформальної фізкультурної освіти студентів є формування здоров’язбережувальних компетентностей. Основними організаційними формами неформальної фізкультурної освіти є науково-практичні конференції, методичні семінари, презентації, тренінги, курси, майстер-класи провідних фахівців і спортсменів, стажування, форуми, фітнес-конвенції тощо. Прикладом неформальної фізкультурної освіти є участь студентів у фітнес-конвенції «Nike», яка щорічно проводиться в місті Київ. Метою проведення фітнес-конвенції «Nike» і подібних заходів є освітня діяльність в сфері фізичної культури та популяризація фізкультурно-оздоровчих заходів, що спрямовано на формування і збереження здоров’я людини. У межах програм проведення фітнес-конвенцій та форумів, окрім впровадження практичних майстер-класів провідних фахівців і спортсменів, відбуваються науково-практичні семінари, тренінги, дискусії, на яких часто підіймаються питання необхідності озброєння знаннями з основ медико-педагогічного контролю з метою уникнення небезпечних ситуацій в процесі фізкультурно-оздоровчих занять.

Formulation of the problem. Student years are the years of an active intellectual, physical development and socialization of the individual, and this period is very important not only for the formation of the necessary professional competencies for future professional activities, but also for the acquisition of knowledge to maintain and preserve the health.  In other words, it is important for the formation of health-related competence. The importance of technologies for preserving and strengthening the health of student youth is reflected in the Law of Ukraine "On Education".  Modernization of physical education in higher education establishments involves the implementation of various models (sectional, professionally oriented, traditional, individual) and forms of physical education (formal, informal, non-formal).  Informal physical education is considered to be a powerful form of developing students' health-related competencies.
Materials and methods. To solve the problem, the following theoretical research methods were used during work: analysis and generalization of pedagogical and educational literature.
Results. During the analysis and generalization of scientific, pedagogical and educational literature, "informal physical education" was found to be an education providing knowledge, practical skills, abilities and the need to exercise independently for life.
Conclusions. As have been determined, the tasks of informal physical education of students are the formation of health-related competence. The main organizational forms of informal physical education are scientifically-practical conference, methodical seminars, presentations, trainings, courses, master classes by leading experts and athletes, internships, forums, fitness conventions and the like. An example of informal physical education is students’ participation in the fitness Convention "Nike" being held annually in the city of Kyiv. The purpose of the fitness Convention "Nike" and other similar events are educational activities in the sphere of physical culture and promotion of sports, physical culture and helaht-improvement activities aimed at the formation and preservation of human health. In addition to the implementation of practical master classes of leading experts and athletes, in the framework of programmes for fitness conventions and forums, scientific-practical seminars, trainings, discussions are also held. These events often raise issues of the need for basic knowledge on the medico-pedagogical control with a view to avoiding dangerous situations in the process of sports activity.

Постановка проблеми. Реалізація основних положень Болонської декларації та різних цільових програм в системі вищої освіти обумовлює поступову трансформацію цілої низки чинників, що стосуються сфери освіти, серед яких сьогодні набуває усе більшої популярності змішана форма навчання. Мета статті: описати наявні моделі змішаного навчання та особливості їх упровадження в освітній процес в межах професійної підготовки фахівця.
Матеріали і методи. Для отримання основних результатів використано теоретичні методи наукового пошуку: аналіз та узагальнення результатів наукових джерел для визначення ступеня розробленості проблеми дослідження, термінологічний аналіз для з’ясування сутності категорії «змішане навчання», структурно-логічний аналіз для характеристики наявних моделей змішаного навчання.
Результати: серед моделей змішаного навчання розрізняють моделі:  «Face-to-Face Driver» («Драйвер-очна освіта»);  «Rotation Model» («Ротаційна модель»);  «Flex Model» («Гнучка модель»);  «On-line Lab» («Онлайн лабораторія»); «Self-Blend Model» (Модель «Змішай сам»);  «On-line Driver Model» («Драйвер - онлайн навчання»)
Висновки. До особливостей упровадження змішаного навчання слід віднести: студентоорієнтованість, продуктивність, високу інтерактивність, оптимізацію роботи викладача, прозорість і контрольованість процесу навчання з боку адміністрації. Дистанційне навчання потребує також високого рівня внутрішнього контролю і здатності до самонавчання, тоді коли не всі учасники навчального процесу мають готовність працювати самостійно. У межах традиційного навчання викладач може контролювати процес виконання роботи, спрямовувати діяльність студента, мотивувати його до роботи. Викладач в цьому випадку може одразу прийти на допомогу, що є важливим при обмеженому часі на навчання і виконання завдань.

Formulation of the problem. The implementation of the main provisions of the Bologna Declaration and various targeted programs in the higher education system leads to the gradual transformation of a number of factors related to education, among which today is increasingly popular blended form of education. The purpose of the article: to describe the existing models of blended learning and the features of their introduction into the educational process within the professional training of the specialist.
Materials and methods. Theoretical methods of scientific research were used to obtain the main results: analysis and generalization of scientific sources to determine the degree of development of the research problem, terminological analysis to clarify the essence of the category "blended learning", structural and logical analysis to characterize existing models of blended learning.
Results. Among the models of blended learning, there are models: "Face-to-Face Driver"; "Rotation Model"; "Flex Model"; "On-line Lab"; "Self-Blend Model"; "On-line Driver Model".
Conclusions. The peculiarities of the introduction of blended learning include student orientation, productivity, high interactivity, optimization of teachers work, transparency and control of the learning process by the administration. Distance learning also requires a high level of internal control and the ability to self-learn, while not all participants in the learning process are willing to work independently. Within the framework of traditional teaching, the teacher can control the process of work performance, direct the student's activity, and motivate him to work. In this case, the teacher can immediately come to the rescue, which is important with limited time for training and assignments.

Формулювання проблеми. Математична освіта є одним із базових елементів системи профільної підготовки майбутніх вчителів фізико-математичних дисциплін. Для них математика є не тільки навчальною дисципліною, а й першоосновою для побудови фундаменту логічного мислення учнів, розвитку їх розумових, творчих та пізнавальних здібностей, що визначається високим рівнем сформованості у майбутніх вчителів фізико-математичних дисциплін відповідних інтелектуальних вмінь.
Матеріали і методи. Аналіз, систематизація й узагальнення педагогічних та психологічних досліджень, законодавчих і нормативних документів; моделювання для розробки моделі формування інтелектуальних вмінь майбутніх учителів фізико-математичних дисциплін; педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом; статистичні з метою обробки результатів експериментальної роботи.
Результати. На початку експерименту для визначення рівнів сформованості математичної компетентності майбутніх учителів фізико-математичних спеціальностей в процесі вивчення фахових дисциплін було проведено їх попереднє оцінювання: контрольна робота, тестування з завданнями на відповідність, тестування з теоретичними запитаннями, індивідуальне науково-дослідне завдання та тестування на загальну характеристику інтелекту Р. Кеттелла. У ході формувального експерименту були визначені фактичні можливості вирішення проблеми через використання прийомів та засобів інтенсифікації процесу навчання, формування та розвиток самостійної роботи студентів, удосконалення змісту навчальних планів з підготовки бакалаврів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів.
Висновки. На основі зіставлення отриманих результатів, їх кількісного статистичного та якісного аналізу виявлено, що реалізація моделі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізико-математичних спеціальностей призвела до суттєвих статистично значущих змін у рівнях її сформованості в студентів експериментальної групи.

Formulation of the problem. Mathematical education is one of the basic elements of the system of specialized training of future teachers of physical and mathematical disciplines. For them, mathematics is not only a discipline, but also the basis for building the foundation of logical thinking of students, the development of their mental, creative and cognitive abilities, which is determined by the high level of formation of future teachers of physical and mathematical disciplines.
Materials and methods. Analysis, systematization and generalization of pedagogical and psychological research, legislative and regulatory documents; modeling to develop a model for the formation of intellectual skills of future teachers of physical and mathematical disciplines; pedagogical observation of the educational process; statistical in order to process the results of experimental work.
Results. At the beginning of the experiment to determine the levels of formation of mathematical competence of future teachers of physical and mathematical specialties in the process of studying professional disciplines, their preliminary evaluation was carried out: control work, testing with compliance tasks, testing with theoretical questions, individual research task and general performance testing. intelligence of R. Kettell. During the formative experiment, the actual possibilities of solving the problem through the use of techniques and means of intensifying the learning process, formation and development of independent work of students, improving the content of curricula for bachelors of physics and mathematics faculties of pedagogical universities.
Conclusions. Based on the comparison of the obtained results, their quantitative statistical and qualitative analysis, it was found that the implementation of the model of formation of mathematical competence of future teachers of physical and mathematical specialties led to significant statistically significant changes in the levels of its formation in students of the experimental group.